Препарати класу GLP-1, які широко застосовуються для лікування ожиріння та цукрового діабету 2-го типу, можуть бути пов’язані з невеликим додатковим ризиком розвитку спадкового облисіння у чоловіків, свідчать результати нового дослідження вчених NYU Langone Health, опублікованого 3 вересня 2026 року онлайн у Journal of Investigative Dermatology. (NYU Langone Health).

Дослідники вивчали андрогенетичну алопецію — найпоширеніший тип чоловічого облисіння, за якого випадіння волосся переважно зачіпає лобову та верхню частини голови. Аналіз показав, що у чоловіків із генетичною схильністю підвищення активності сигнального шляху рецептора GLP-1 було пов’язане приблизно із 7%-вим додатковим ризиком такого випадіння волосся. (NYU Langone Health)

До цього ж класу належать препарати на основі семаглутиду та тирзепатиду, відомі, зокрема, під торговельними марками Ozempic, Wegovy і Zepbound. Однак автори підкреслюють, що робота не була спостереженням за пацієнтами, які безпосередньо приймали ці ліки. Вчені використали метод менделівської рандомізації, за якого генетичні варіанти застосовуються як своєрідний природний аналог впливу на певний біологічний механізм.

У дослідженні було виділено 22 генетичні варіанти, які підвищують експресію гена GLP1R і, відповідно, активність рецептора GLP-1. Ці дані порівнювали з генетичною інформацією про чоловіче облисіння. Для аналізу використовувалися великі бази, зокрема eQTLGen із даними 31 684 осіб і Complex Traits Genetics із даними 205 327 осіб.

Зв’язок зберігався після врахування низки інших чинників, здатних впливати на втрату волосся, зокрема артеріального тиску, інсулінорезистентності та рівня тестостерону. Автори вважають результати свідченням можливої причинної ролі самого шляху GLP1R, але попереджають, що їх не можна автоматично прирівнювати до ефекту конкретного лікарського препарату.

«Наше дослідження вперше показує генетичний зв’язок між активністю GLP-1 та підвищеним ризиком чоловічого облисіння при андрогенетичній алопеції», — зазначила старша авторка дослідження Лінн Петухова з NYU Grossman School of Medicine. За її словами, надалі генетична оцінка потенційно може допомогти визначити пацієнтів, найбільш схильних до такого побічного ефекту.

Механізм можливого впливу поки залишається незрозумілим. Дослідники припускають як прямий вплив на волосяні фолікули, так і опосередкований ефект через метаболічні зміни. Крім того, раніше випадіння волосся у частини пацієнтів пов’язували зі швидким зниженням ваги, недостатнім надходженням поживних речовин і тимчасовим телогеновим випадінням волосся.

Нове дослідження відповідає результатам низки попередніх робіт. Опублікований у травні 2026 року метааналіз дев’яти інтервенційних досліджень за участю 4 114 користувачів GLP-1-препаратів виявив статистично значуще збільшення ризику випадіння волосся порівняно з плацебо. Загальна частота випадіння волосся серед пацієнтів, які отримували такі препарати, становила близько 3,9%. При цьому автори метааналізу відзначали необхідність подальших досліджень через порівняно невелику кількість доступних клінічних робіт.

Ще один систематичний огляд 2026 року також дійшов висновку, що повідомлення про випадіння волосся на тлі терапії GLP-1 потребують ретельнішого вивчення, оскільки можливі причини можуть включати як дію препаратів, так і швидке схуднення, зміну харчування та дефіцит окремих мікроелементів.

Автори нової роботи підкреслюють, що виявлений ефект є помірним, а його клінічне значення поки остаточно не встановлено. Результати не є підставою самостійно припиняти призначену терапію GLP-1. За помітного випадіння волосся пацієнтам доцільно обговорювати ситуацію з лікарем, який їх лікує.

ожиріння

Ozempic may increase risk of baldness — study