Американські науковці виявили зв'язок між частим денним сном і підвищеним ризиком розвитку деменції у людей віком від 65 років. Згідно з дослідженням Школи громадського здоров'я Блумберга Університету Джонса Гопкінса (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), люди, які спали вдень майже щодня, мали на 48% вищий відносний ризик розвитку деменції порівняно з тими, хто практично не практикував денний сон.
Результати дослідження опубліковані в науковому журналі The Journals of Gerontology: Series A. Остаточна редакція статті вийшла 5 жовтня 2026 року, а 13 жовтня університет оприлюднив окреме повідомлення про результати роботи.
У дослідженні взяли участь 995 американців віком від 65 років, які отримували медичне страхування за програмою Medicare. На початку спостереження у 2013 році жоден з учасників не мав ознак імовірної або можливої деменції за використаною дослідниками класифікацією.
Науковці спостерігали за учасниками протягом періоду до десяти років, використовуючи дані загальнонаціонального дослідження старіння National Health and Aging Trends Study (NHATS). Вони аналізували не лише тривалість нічного сну, а й частоту денного відпочинку, його тривалість та обставини засинання.
Особливу увагу дослідники приділили різниці між запланованим денним сном і випадками, коли людина засинає мимоволі, наприклад під час перегляду телевізора, читання або відпочинку в кріслі.
За результатами статистичного аналізу, частий денний сон асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 48%, а незаплановане засинання - на 39%.
При цьому науковці враховували вік, стать, освіту, наявність хронічних захворювань, індекс маси тіла, симптоми депресії та тривожності, а також характеристики нічного сну й ризик обструктивного апное.
Зв'язок залишався помітним навіть після внесення цих поправок, що свідчить про потенційну самостійну роль особливостей денного сну як індикатора ризику когнітивних порушень.
Дослідники також встановили, що денний сон тривалістю до 30 хвилин асоціювався з підвищенням відносного ризику деменції на 40%. Водночас для сну тривалістю понад 30 хвилин статистичний зв'язок послаблювався після врахування характеристик нічного відпочинку.
Разом із тим нерегулярний або свідомо запланований денний сон не продемонстрував статистично значущого підвищення ризику після врахування всіх основних факторів.
Загалом протягом спостереження у 417 учасників, або 41,9% вибірки, було виявлено ознаки можливої чи ймовірної деменції. Серед людей, які не спали вдень, такий результат зафіксували у 37,8%, а серед тих, хто регулярно відпочивав удень, - у 51,1%. Водночас тривалість спостереження за окремими групами відрізнялася, тому ці частки не слід сприймати як прямий прогноз індивідуального ризику.
Крім деменції, науковці виявили зв'язок частого денного сну з подальшим погіршенням пам'яті та окремих виконавчих функцій мозку, зокрема здатності планувати й контролювати складні дії.
Однак дослідники наголошують, що отримані результати не доводять причинно-наслідкового зв'язку між денним сном і деменцією.
«Частіший денний сон може бути ознакою змін у мозку, а не причиною змін, що призводять до деменції», - зазначив старший автор дослідження, професор кафедри психічного здоров'я Університету Джонса Гопкінса Адам Спіра.
За поясненням науковців, нейродегенеративні процеси можуть розпочинатися задовго до появи клінічних симптомів деменції. Одними з перших можуть змінюватися ділянки мозку, які регулюють неспання та сон. Через це людина може частіше засинати вдень ще до встановлення діагнозу.
Для перевірки цієї гіпотези дослідники провели додатковий аналіз, виключивши випадки деменції, виявлені протягом перших п'яти років спостереження. Зв'язок між частим денним сном і подальшим розвитком деменції зберігся. Для незапланованого засинання напрямок зв'язку також залишався подібним, однак статистична невизначеність результату зросла.
Перший автор дослідження Кенін Цзян зазначив, що спостереження за змінами денного сну може стати відносно простим способом раннього виявлення людей із підвищеним ризиком деменції.
Науковці вважають, що лікарям доцільно звертати увагу не тільки на скарги пацієнтів щодо нічного сну, а й на збільшення частоти денного засинання, особливо якщо такі зміни виникають без очевидної причини.
Водночас автори застерігають від поспішних практичних висновків. Дослідження мало спостережний характер: науковці не змінювали режим сну учасників і не перевіряли, чи може відмова від денного відпочинку запобігти деменції.
Крім того, інформацію про денний сон збирали переважно зі слів самих учасників, а ознаки деменції визначали за валідованим алгоритмом, а не за результатами клінічного діагностування кожного випадку.
Отже, результати не означають, що короткий денний сон сам собою шкодить мозку або що його необхідно уникати. Натомість нова чи дедалі частіша мимовільна сонливість у літньому віці може бути приводом обговорити стан здоров'я, якість нічного сну та можливі когнітивні зміни з лікарем.
Для остаточного встановлення причинного зв'язку потрібні додаткові довгострокові дослідження з об'єктивним вимірюванням сну за допомогою спеціальних пристроїв.
Університет Джонса Гопкінса, заснований у 1876 році в американському Балтиморі, є одним із провідних дослідницьких університетів США. Його Школа громадського здоров'я Блумберга (Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health), заснована у 1916 році, спеціалізується на епідеміології, профілактиці захворювань, психічному здоров'ї, старінні населення та дослідженні факторів ризику хронічних хвороб. Дослідження денного сну та деменції проведено за часткової фінансової підтримки Національного інституту старіння США (National Institute on Aging).
Джерела: Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health, повідомлення від 13 жовтня 2026 року; оригінальне наукове дослідження в The Journals of Gerontology: Series A, DOI: 10.1093/gerona/glag208.
