Державний бюджет України на 2027 рік і межі його фінансової реалістичності

Проєкт державного бюджету на 2027 рік передбачає 7,272 трлн грн видатків за внутрішніх доходів 3,155 трлн грн. Ця пропорція визначає його головну особливість: українська економіка забезпечує менш ніж половину запланованих витрат, а виконання решти залежить від міжнародних надходжень і боргового фінансування. Водночас уряд закладає підвищення окремих податків, подальше послаблення гривні та майже незмінний номінальний ресурс на озброєння у своїй порівняльній презентації.

Макроекономічний прогноз із реальним зростанням ВВП на 1,3% виглядає стриманим. Значно складніше підтвердити фінансову забезпеченість усіх видатків: частина доходів потребує ще не ухвалених законів, блокування морської логістики погіршує експортні перспективи, а оголошені $52,6 млрд міжнародної підтримки потребують узгодження з показниками обох фондів бюджету.

Аналіз стосується початкової урядової редакції законопроєкту №16000, зареєстрованого 15 вересня 2026 року. Це пропозиції Кабінету Міністрів, які можуть змінитися під час розгляду Верховною Радою. Для порівняння використано план 2026 року зі змінами, наведений у матеріалах до проєкту, а не первісно ухвалений торік бюджет.

Закладений дефіцит становить 1,666 трлн грн

Доходи бюджету в сумі 5,648 трлн грн уже включають 2,493 трлн надходжень, позначених Мінфіном як гранти. Внутрішні доходи становлять 3,155 трлн грн. Тому оцінювати спроможність української економіки профінансувати бюджет за загальною цифрою доходів було б помилкою.

Показники та база порівняння наведені у презентації Міністерства фінансів, слайди 4, 6 і 29. Суми округлено.

Різниця між видатками й доходами дорівнює приблизно 1,624 трлн грн. Проте офіційний дефіцит більший: до неї додається чисте бюджетне кредитування. Проєкт передбачає надання кредитів на 57,259 млрд грн і повернення на 15,094 млрд грн. Відповідно, дефіцит становить 1 666,129 млрд грн, або близько 15% прогнозного ВВП. Саме цю суму треба використовувати в аналізі фінансування.

Внутрішні доходи покривають приблизно 43,4% видатків. Різниця між ними становить 4,117 трлн грн, ще до врахування чистого кредитування. Це показує масштаб залежності від зовнішнього ресурсу точніше, ніж сам показник дефіциту: значна частина зовнішньої підтримки вже включена до доходів і тому зменшує офіційний дефіцит.

Економічна база бюджету залишається слабкою

У пояснювальній записці наведено скорочення реального ВВП на 0,6% у першому кварталі 2026 року та зростання лише на 0,4% у другому. За січень–липень промислове виробництво зменшилося на 0,3%, будівництво — на 11,2%. Виробництво у сфері постачання електроенергії, газу та пари скоротилося на 12,9%, у металургії — на 8,9%.

Водночас переробна промисловість загалом зросла на 1,4%, машинобудування — на 34,9%, виробництво готових металевих виробів — на 24,2%. Це нерівномірна економічна динаміка: окремі виробництва розширюються, тоді як енергетичні обмеження та слабкість традиційних галузей стримують загальний результат. Зростання окремої оборонно пов’язаної галузі не можна переносити на всю податкову базу.

Джерела: пояснювальна записка, макропрогноз. Очікуваний результат 2026 року відрізняється від прогнозу, на якому ухвалювали бюджет на цей рік.

Уряд виходить із приросту номінального ВВП на 10,3%, тоді як внутрішні доходи бюджету мають збільшитися на 9,2%. Саме по собі це співвідношення не виглядає завищеним. Податки сплачують із номінальної вартості продажів, зарплат, прибутків та імпорту, тому навіть за слабкого реального зростання інфляція збільшує гривневу базу оподаткування.

Однак таке збільшення доходів не означає відповідного поліпшення фінансового стану підприємств і населення. Дорожчі енергія, логістика та імпорт можуть одночасно підвищувати обороти у гривні й зменшувати прибутковість. Середня зарплата 34 409 грн також є макропрогнозом, а не гарантованим доходом кожного працівника.

Слабке місце прогнозу полягає у виконанні всіх його передумов одночасно. Для отримання запланованих податків потрібні робота виробництв, доступна енергія, зайнятість, імпорт, платоспроможний попит та своєчасна зовнішня підтримка. Помірний прогноз ВВП не усуває ризику втрат через нові руйнування чи тривале обмеження експорту.

Блокування портів створює ризики для доходів і валютного ринку

За повідомленням УКАБ, у серпні 2026 року експорт основних груп агропродовольчої продукції зменшився до 2,15 млн тонн із 3,67 млн тонн у липні, тобто на 41,5%. Це фізичні обсяги за один місяць; їх не можна автоматично трактувати як таке саме падіння річної валютної виручки.

У серпневій позиції щодо підтримки експорту УКАБ повідомив про фактичне блокування морського маршруту наприкінці липня. Асоціація оцінює необхідність перенаправлення близько 30 млн тонн вантажів, додаткові логістичні витрати у понад €1,1 млрд і ризик для експортної виручки приблизно у €7 млрд у маркетинговому сезоні 2026/27. Це галузева оцінка можливих втрат за відповідних умов, а не вже зафіксоване скорочення надходжень у календарному 2027 році. Логістичні витрати й виручку під ризиком також не слід механічно складати.

За даними Держмитслужби, за січень–серпень Україна експортувала товарів на $26,6 млрд, а імпортувала на $66,3 млрд. Товарний дефіцит за митною статистикою становив $39,7 млрд. Продовольство забезпечило $15,4 млрд експорту, або приблизно 58%. Отже, порушення аграрної логістики зачіпає основне джерело товарної експортної виручки.

Бюджетний прогноз на 2027 рік передбачає збільшення експорту товарів і послуг на 3,7%, а імпорту — на 10,0%. Від’ємне сальдо має погіршитися з $69,2 млрд до $79,7 млрд. Ці величини охоплюють товари й послуги та розраховані за іншою методологією, тому їх не можна безпосередньо зіставляти з митними даними за вісім місяців. Проте обидва ряди показують масштабну потребу у зовнішньому фінансуванні.

Закладене зростання експорту на тлі проблем із портами потребує пояснення: які обсяги забезпечать альтернативні маршрути, як зміняться світові ціни, чи буде відновлено морське перевезення і в які строки. Без цих передумов оцінка експортної виручки залишається суттєвим ризиком макропрогнозу. Водночас короткий період падіння ще не дає достатніх підстав визначити точний розмір недовиконання експорту за весь наступний рік.

Для бюджету втрата одного долара експортної виручки не дорівнює втраті одного долара доходу. Експорт товарів переважно оподатковується ПДВ за нульовою ставкою, а підприємства можуть отримувати відшкодування вхідного ПДВ. Бюджетні втрати виникають через зменшення прибутку, зарплат, зайнятості, внутрішніх закупівель і платежів суміжних підприємств. Валютний ефект пряміший: менша виручка означає меншу пропозицію іноземної валюти.

Основу внутрішніх доходів формують податки на споживання та імпорт

Проєкт передбачає 859,3 млрд грн ПДВ із ввезених товарів і 384,9 млрд грн внутрішнього ПДВ з урахуванням відшкодування. Разом це 1,244 трлн грн, або близько 39,4% внутрішніх доходів. Тому падіння експорту не обов’язково спричиняє одночасне падіння всіх бюджетних надходжень: зростання імпорту й цін може підтримувати ПДВ, навіть коли зовнішньоторговельний баланс погіршується.

Такий механізм має межу. Імпорт потребує валюти, а споживання — доходів населення. Без допомоги партнерів, інвестицій або інших валютних надходжень тривале збільшення імпорту за слабкого експорту тисне на резерви й курс. Крім того, частина ввезення має податкові пільги, тому зростання всього імпорту не переноситься на митні платежі у пропорції один до одного.

Мінфін планує збільшення надходжень загального фонду, які адмініструє митниця, із 876 млрд до 1,038 трлн грн, або на 18,5%. Поєднання прогнозного приросту доларового імпорту на 10,0% і підвищення середньорічного курсу долара на 6,1% дає близько 16,7% збільшення його гривневої вартості. Отже, значна частина приросту митних доходів пояснюється номінальною базою. Але остаточний результат залежатиме від товарної структури, пільг, ставок та адміністрування. Це розрахункова ілюстрація, а не окремий прогноз зборів.

Окремо слід враховувати перерозподіл платежів між фондами. Зокрема, 217 млрд грн військового збору планують зарахувати до спеціального фонду. Зменшення відповідного показника загального фонду через таке перенесення не означає втрати грошей бюджетом і саме по собі не є підвищенням ставки збору.

Підвищення податків уже враховане в розрахунках, але потребує законодавчого оформлення

Пояснювальна записка до бюджету прямо перелічує додаткові надходження, які мають з’явитися за умови внесення змін до Податкового кодексу.

Джерело: пояснювальна записка, сторінки 16–17. У презентації Мінфіну підвищення ПДВ описане як збільшення ставки на один відсотковий пункт, тобто базової ставки з 20% до 21%.

Сума 117,3 млрд грн становить приблизно 3,7% внутрішніх доходів. Це істотний ресурс, але він не вирішує проблему трильйонної залежності від міжнародної підтримки. До ухвалення відповідних законів його слід оцінювати як законодавчо обумовлене надходження.

Уряд пов’язує додаткові 58,7 млрд грн від ПДВ зі страхуванням бізнесу від воєнних ризиків та іншою фінансовою підтримкою підприємств. Додаткові 8,3 млрд грн акцизу — зі страхуванням підприємств паливного сектору. Тому відмова від цих податків вимагатиме перегляду відповідних програм або пошуку заміни доходів. Не всю зазначену суму коректно трактувати як автоматичну нестачу коштів на вже наявні загальні зобов’язання.

Для споживача перехід із ПДВ 20% на 21% за незмінної ціни без податку означає збільшення кінцевої ціни приблизно на 0,83%: товар за 120 грн коштував би 121 грн. Це арифметичний ефект для операції за стандартною ставкою. Він не означає автоматичного підвищення всього індексу споживчих цін на один відсотковий пункт: фактичний вплив залежить від пільг, структури споживання та того, як бізнес розподілить додатковий податок між ціною й власною маржею.

Ще 64,9 млрд грн уряд очікує від скорочення ухилення від митних платежів після реформування Держмитслужби. За пояснювальною запискою, відповідний ресурс має спрямовуватися до спеціального фонду на безпеку й оборону за умови перевиконання загального плану митних надходжень. Це результат, який потрібно отримати, а не вже забезпечений залишок грошей. Разом із чотирма податковими рішеннями йдеться про 182,2 млрд грн, або 5,8% внутрішніх доходів, що залежать від законодавчих та адміністративних результатів.

Від цих пропозицій відрізняються 14 млрд грн очікуваного ПДФО з доходів через цифрові платформи: пояснювальна записка посилається на вже ухвалений закон №4903-IX від 9 червня 2026 року. Тут головним питанням є практичне адміністрування та виконання прогнозу збору.

Акцизне навантаження на пальне зростає також за раніше встановленим графіком. У бюджетних розрахунках ставка на бензин змінюється з €300,8 до €329,9 за тисячу літрів, на дизель — з €253,8 до €291,9, на скраплений газ — з €198 до €223. Це відповідно приблизно 9,7%, 15,0% і 12,6% приросту саме акцизної ставки. Ці відсотки не є прогнозом подорожчання літра пального: у його ціні є інші складові, а євровий акциз залежить і від валютного курсу. Додаткові 8,306 млрд грн у наведеній таблиці стосуються окремої пропозиції понад врахований графік.

Загального підвищення всіх ввізних мит із цих матеріалів не випливає. План ввізного мита становить 74,686 млрд грн, вивізного — 1,907 млрд грн. Масштаб цих надходжень значно менший за імпортний ПДВ. Оподаткування міжнародних посилок ПДВ також не тотожне підвищенню ставки мита. Отже, відповідь на питання про податки є конкретною: уряд розраховує на посилення навантаження за кількома напрямами, однак остаточні параметри визначатимуть окремі закони.

Потреба у міжнародній підтримці зросла на $1,8 млрд

У презентації Мінфіну на 2027 рік зазначено $52,6 млрд проти $50,8 млрд у плані 2026 року. Приріст становить близько 3,5%. Це пряма відповідь на питання про зміну офіційно заявленої потреби за зіставним показником. Водночас $52,6 млрд не можна без додаткової звірки вважати сумою всіх зовнішніх надходжень до обох фондів бюджету.

У доходах показано 2,493 трлн грн грантів, а в плані фінансування — ще 1,823 трлн грн валових зовнішніх запозичень. Арифметична сума становить 4,316 трлн грн, або приблизно $91,6 млрд за середньорічного курсу 47,1 грн за долар. Такий перерахунок є перевіркою бюджетних агрегатів, а не оцінкою нового непокритого запиту до партнерів: він не встановлює валюту, графік, форму надходжень і можливі особливості обліку окремих механізмів.

Для загального фонду пояснювальна записка окремо наводить 741,4 млрд грн допомоги за кодом 42030000 і 1 731,2 млрд грн зовнішніх запозичень. Разом це близько $52,5 млрд за тим самим курсом, тобто величина, близька до оголошених $52,6 млрд. Це розрахунковий аргумент на користь різного охоплення показників, але не повна офіційна звірка. Для однозначного висновку потрібен розподіл кожної програми за фондом, бюджетною класифікацією та валютою.

Тому некоректно оголошувати різницю між $91,6 млрд і $52,6 млрд новою незабезпеченою «діркою». Так само некоректно стверджувати, що $52,6 млрд повністю описують зовнішню залежність бюджету. Публічне представлення проєкту має бути доповнене узгодженою таблицею фінансування: що вже закріплено міжнародними рішеннями, що потребує виконання умов, які суми залишаються предметом переговорів і які є цільовими оборонними ресурсами.

Класифікація як гранту також не завжди передає юридичну конструкцію міжнародного інструменту. У презентації поряд із грантовими надходженнями перелічені Ukraine Support Loan, Ukraine Facility та кошти ERA. Частина таких механізмів використовує позикову або умовно поворотну конструкцію. Для аналізу боргу й майбутніх платежів потрібні умови конкретної угоди, а не лише назва розділу доходів.

Найбільша визначена європейська програма — Ukraine Support Loan на €90 млрд для 2026–2027 років. Рада ЄС передбачила орієнтовно €30 млрд для макрофінансової та бюджетної підтримки і €60 млрд для оборонних потреб. На 2026 рік рішенням відкрито доступ до €45 млрд: €8,35 млрд макрофінансової допомоги, €8,35 млрд через Ukraine Facility та €28,3 млрд на оборонні промислові спроможності. Отже, €90 млрд не є річним ресурсом 2027 року, а оборонну частину не можна довільно переадресувати на будь-які цивільні видатки.

Програма МВФ на $8,1 млрд розрахована на 48 місяців. Усю цю суму також не можна включати до фінансування одного 2027 року. У першому перегляді, завершеному в липні, МВФ підтвердив наявність фінансових запевнень партнерів у межах своєї програми та одночасно наголосив на значенні своєчасної підтримки. Це свідчить про наявність міжнародної фінансової основи, але не є автоматичним підтвердженням кожної вересневої бюджетної цифри чи безумовної виплати всіх майбутніх траншів.

Оцінити додаткову потребу через майбутнє недовиконання доходів можна лише умовно. Кожен 1% невиконання внутрішніх доходів — приблизно 31,6 млрд грн, або $0,67 млрд за бюджетного курсу. Втрата 5% означала б близько 157,8 млрд грн, або $3,35 млрд. Це чутливість розрахунку, а не прогноз втрат. Її не слід додавати до ризику окремих податків, якщо вони вже входять у припущення про недовиконання.

Дефіцит планують покривати переважно чистими зовнішніми запозиченнями

Загальний обсяг нових позик у 2027 році становить 2,367 трлн грн. Проте частина цих коштів потрібна для повернення раніше залученого боргу.

Джерело: презентація Мінфіну.

Внутрішні позики та їх погашення в плані однакові. Отже, заплановане розміщення облігацій внутрішньої державної позики переважно забезпечує рефінансування наявних зобов’язань, а чистий внесок внутрішнього ринку у фінансування дефіциту дорівнює нулю. Натомість чистий зовнішній ресурс становить приблизно 1,661 трлн грн. Приватизація у 2 млрд грн має другорядне значення на тлі такого дефіциту.

Валові зовнішні запозичення зростають проти плану 2026 року на 344,1 млрд грн. Приріст усіх державних запозичень становить 469 млрд грн; ці два показники не слід плутати. Збільшення чистої потреби у фінансуванні до 1,666 трлн грн поєднується з необхідністю погасити 706,7 млрд грн основної суми боргу.

За затримки допомоги уряд може змінювати графік платежів, залучати більше внутрішніх позик, використовувати доступні залишки або переглядати видатки. Проте кожна можливість обмежена. Додаткові ОВДП потребують попиту банків та інших інвесторів і збільшують майбутні процентні платежі. Залишки є одноразовим ресурсом. Скорочення цивільних програм у бюджеті з домінуванням оборони має обмежений масштаб і може послабити економіку та соціальну стійкість.

Прямого емісійного фінансування НБУ у наведеному плані покриття дефіциту немає. Тому висновок про неминуче масштабне «друкування грошей» із самого проєкту не випливає. Але тривалий розрив між фактичними надходженнями та захищеними зобов’язаннями змусить уряд змінювати бюджет або джерела його фінансування.

Обслуговування державного боргу коштуватиме 474,1 млрд грн, з яких 266,4 млрд грн припадають на внутрішній борг і 207,7 млрд грн — на зовнішній. Це приблизно 15% внутрішніх доходів бюджету. Процентні витрати входять до видатків, тоді як погашення основної суми відображається у фінансуванні; додавання обох величин до дефіциту призвело б до подвійного рахунку.

Граничний державний борг на кінець 2027 року визначено у 12,307 трлн грн, або приблизно 110,4% ВВП. Із гарантованим боргом у 382,2 млрд грн сукупна величина сягає близько 113,9% ВВП. Таке співвідношення не є самостійним доказом неминучої боргової кризи: значення мають строки, пільговість, відстрочення та умови повернення. Однак воно залишає мало простору для заміни великої міжнародної підтримки звичайними ринковими кредитами.

Бюджетний сценарій уже передбачає послаблення гривні

Середньорічний курс закладено на рівні 47,1 грн за долар проти очікуваних 44,4 у 2026 році. Це підвищення гривневої ціни долара приблизно на 6,1%. На кінець року прогноз становить 48,3 грн проти 45,8 грн, або на 5,5% більше. Отже, відповідь на питання про девальвацію в межах урядового сценарію позитивна. Але бюджетний курс є розрахунковим припущенням, а не зобов’язанням НБУ встановити певну котировку.

Тиск на валютний ринок уже помітний. За даними НБУ, наведеними у пояснювальній записці, чистий продаж валюти за січень–серпень 2026 року становив близько $33 млрд, на $9,3 млрд більше, ніж за відповідний період попереднього року. Резерви зменшилися з приблизно $57,3 млрд наприкінці 2025 року до $48,7 млрд наприкінці серпня. Ці дані показують значний попит на валюту та роль зовнішніх надходжень у підтриманні резервів.

Тривалі обмеження експорту посилюватимуть цей тиск. Своєчасна допомога партнерів, навпаки, дає НБУ змогу згладжувати коливання. Точний курс неможливо визначити з бюджетного дефіциту: на нього впливають також приватні потоки капіталу, імпортні потреби, валютні обмеження, очікування та рішення регулятора.

Для бюджету слабша гривня збільшує гривневий еквівалент іноземної допомоги й частину імпортних податків. Одночасно дорожчають імпортне озброєння, енергоносії, ліки та валютні боргові платежі. Тому девальвація не створює безкоштовного ресурсу для покриття дефіциту. Вона перерозподіляє витрати між бюджетом, бізнесом і населенням та може прискорювати інфляцію.

Оборона й безпека отримують близько двох третин бюджету

Заявлений ресурс становить 4,885 трлн грн, або 43,8% ВВП. Однак у ньому є 30 млрд грн державних гарантій. Гарантія створює умовне зобов’язання держави, а не тотожна негайній бюджетній виплаті. Без неї прямий ресурс програм і резерву становить приблизно 4,855 трлн грн, або 66,8% усіх видатків.

Джерело: презентація Мінфіну; округлення окремих рядків може впливати на суму.

Загальний оборонний ресурс збільшується приблизно на 517,8 млрд грн, або 11,9%. Із цього приросту 337,5 млрд грн, близько 65%, припадають на грошове забезпечення та зарплати з нарахуваннями. Відповідна сума зростає на 23,2%. За агрегованим показником не можна визначити, яка частина зміни пов’язана з чисельністю, розмірами виплат або структурою особового складу.

За порівняльною таблицею Мінфіну видатки на озброєння збільшуються лише приблизно на 0,06%. За зростання цін і слабшої гривні незмінна номінальна сума означає ризик зменшення закупівельної спроможності. Точний розмір зміни неможливо вивести зі споживчої інфляції: оборонні контракти мають іншу структуру цін, валют і строків, а локалізація виробництва може змінювати результат.

Водночас офіційні матеріали потребують узгодження. Пояснювальна записка наводить 2 393,4 млрд грн на створення, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння і спеціальної техніки, тоді як презентація — 2 298,5 млрд грн. Різниця становить близько 94,9 млрд грн. Без уточнення складу цих показників не можна об’єднувати їх в один ряд або порівнювати ширший показник 2027 року з вужчим за 2026 рік. Наведений висновок про майже незмінний ресурс стосується саме зіставного ряду в презентації.

У програмному розрізі Міністерству оборони передбачено приблизно 3,763 трлн грн, із них 2,099 трлн грн у спеціальному фонді. Це понад половина ресурсу відомства. Загальний показник безпеки й оборони охоплює також інші органи сектору та резерв, тому він не тотожний ані бюджету Міноборони, ані сумі коштів на закупівлю зброї.

Розмір спеціального фонду означає високу залежність від надходження його конкретних цільових джерел. Сам запис видатків у законі не гарантує, що кожне джерело надійде в потрібний місяць. Для оборони графік фінансування має особливе значення через виробничі цикли та необхідність авансування контрактів.

Окремо уряд очікує щонайменше 1 трлн грн військової матеріально-технічної допомоги партнерів понад бюджетний ресурс. Це повідомлення про додаткову потребу та очікування підтримки; його не слід подавати як уже отримане озброєння. Під час подальшого обліку допомоги потрібно уникати повторного включення тих самих поставок до різних сум.

За відкритими агрегованими даними можна оцінити структуру оборонного фінансування, але неможливо достовірно встановити його достатність для всіх військових потреб. Для цього потрібні дані про інтенсивність бойових дій, чисельність, запаси, номенклатуру й ціни поставок. Обґрунтований висновок вужчий: збільшення загальної суми значною мірою підтримує особовий склад, а закупівлі залишаються залежними від цін, спеціального фонду та допомоги партнерів.

Цивільні видатки номінально зростають, але не всі однаково компенсують інфляцію

Після віднімання приблизно 4,855 трлн грн прямого ресурсу безпеки й оборони від усіх видатків залишається близько 2,417 трлн грн. Обслуговування державного боргу поглинає приблизно п’яту частину цього залишку. Решта має забезпечити соціальні програми, освіту, медицину, державне управління, відновлення та інші функції.

Джерело: презентація Мінфіну щодо видатків.

Зауважимо, що це урядові пріоритетні напрями, а не взаємовиключні розділи функціональної класифікації. Зокрема, підтримка ВПО перетинається із соціальними та житловими програмами. Складати всі рядки для визначення загальних видатків не можна.

Якщо умовно скоригувати приріст за середньорічною інфляцією 8,6%, реальне збільшення фінансового ресурсу становитиме близько 6,4% у соціальній сфері, 8,9% в освіті та 4,6% у медицині. Це загальна оцінка купівельної спроможності сум, а не точний індекс вартості послуг. Медикаменти, енергія та зарплати можуть дорожчати іншими темпами; змінюється також кількість отримувачів.

Із 540,3 млрд грн соціального ресурсу 292,8 млрд грн становить трансферт Пенсійному фонду на пенсійне забезпечення. Він зростає приблизно на 41,5 млрд грн. У розрахунку враховано індексацію пенсій із березня. Водночас увесь ресурс Пенсійного фонду на пенсійні виплати оцінюється у 1,279 трлн грн і включає його власні надходження. Цю повну суму не можна додавати до державних соціальних видатків, адже бюджетний трансферт уже є її складовою.

Збільшення трансферту не означає однакового відсотка підвищення кожної пенсії. Потреба залежить від кількості отримувачів, спеціальних пенсійних зобов’язань, індексації та надходжень ЄСВ. Зокрема, проєкт враховує зростання кількості колишніх військовослужбовців та членів їхніх сімей, пенсії яких фінансуються за участю державного бюджету.

На протезування та допоміжні засоби реабілітації передбачено приблизно 11,5 млрд грн. На підвищення допомог дітям з інвалідністю та особам з інвалідністю з дитинства у відповідному напрямі — близько 51,9 млрд грн. Це окремі складові соціального ресурсу, а не додаткові суми понад 540,3 млрд грн. Ефективність таких витрат залежатиме від доступності послуг, адресності допомоги та виконання програм закупівель.

У сукупній підтримці ВПО на 83,2 млрд грн є житлові, компенсаційні, соціальні та інші програми. Безпосередня допомога на проживання становить 39,6 млрд грн, лише на 0,9 млрд грн більше за 2026 рік. Її бюджет збільшується приблизно на 2,3%, що нижче за середньорічну інфляцію 8,6%. За незмінного охоплення це означало б зменшення реального ресурсу; фактичний результат залежатиме від чисельності отримувачів та критеріїв доступу. Загальне збільшення пакета підтримки ВПО не дорівнює такому самому підвищенню щомісячної виплати.

Освітні видатки у 328,5 млрд грн зростають на 50,8 млрд грн. На оплату праці освітян передбачено 235,3 млрд грн, на стипендії — близько 8,3 млрд грн, на шкільне харчування — 19,4 млрд грн. Освітні публічні інвестиції становлять 13,5 млрд грн. Значення мають одночасно оплата праці, доступ до очного навчання, укриття та мережа закладів. Збільшення державного фінансування не усуває обмежень, пов’язаних із безпекою та спроможністю громад утримувати інфраструктуру.

На охорону здоров’я передбачено 292,5 млрд грн, на 35 млрд грн більше за поточний план. Програма медичних гарантій зростає до 225 млрд грн, або на 33,5 млрд грн. У цій сумі 21,7 млрд грн припадають на «Доступні ліки»; додавати їх до 225 млрд грн як окремий ресурс було б подвійним рахунком. На централізовані закупівлі ліків передбачено 20,8 млрд грн, на скринінг здоров’я для людей віком від 40 років — 10 млрд грн.

Для медицини значення має не лише загальний приріст, а й достатність тарифів для покриття вартості лікування. Дорожчі імпортні препарати й обладнання, потреба у реабілітації та кадровий дефіцит можуть поглинути частину збільшення. Заявлений орієнтир середньої зарплати лікаря щонайменше 30 тис. грн залежить від тарифів, контрактування і фінансового стану закладів; це не тотожне гарантованій виплаті кожному лікарю.

На наукову та науково-технічну діяльність передбачено 24,220 млрд грн, із них 19,691 млрд грн за загальним фондом. Це близько 0,22% прогнозного ВВП. Зокрема, 13,010 млрд грн стосуються досліджень НАН України та галузевих академій, а 7,916 млрд грн — пріоритетних досліджень і розробок закладів вищої освіти. Показник охоплює бюджетний ресурс зазначеного напряму; його не слід ототожнювати з усіма витратами економіки на дослідження, включно з приватними чи оборонними розробками.

За такого масштабу фінансування наукова політика потребує чітких пріоритетів: утримання дослідницьких колективів, конкурсного відбору, обладнання та зв’язку з виробництвом. Самої наявності інноваційних програм недостатньо, щоб зробити висновок про суттєве розширення дослідницьких спроможностей. Сума на науку приблизно у двадцять разів менша за обслуговування державного боргу, що показує жорсткість загальних бюджетних обмежень.

Пакет підтримки бізнесу та економіки у 96 млрд грн також потребує розшифрування. Його значна частина — 45 млрд грн на житлове фінансування через «єОселю» та Укрфінжитло. Ще 29 млрд грн передбачено для Національної установи розвитку, 10,1 млрд грн — Фонду розвитку інновацій, зокрема оборонних технологій. Отже, 96 млрд грн не є суцільною сумою безповоротних грантів підприємствам і не спрямовані повністю на компенсацію експортних втрат. На підтримку сільгосптоваровиробників у презентації окремо зазначено 7,4 млрд грн.

Підтримка регіонів і громад у 133,6 млрд грн не охоплює всі фінанси місцевого самоврядування. Загальний прогнозний ресурс місцевих бюджетів перевищує 1 трлн грн і включає власні доходи та трансферти. Публічні інвестиції у 111,8 млрд грн, зі свого боку, охоплюють проєкти в кількох сферах і державні гарантії, тому їх також не можна цілком додавати до вже перелічених галузевих сум.

Ці перетини пояснюють, чому інфографіка пріоритетів не замінює бюджетної класифікації. Для оцінки реального перерозподілу потрібно порівнювати однакові програми, джерела фінансування та склад отримувачів. Номінальне збільшення широко названого напряму може приховувати слабший приріст або скорочення окремої важливої виплати.

Коштів на проведення виборчих кампаній у поданій редакції не закладено

Центральній виборчій комісії передбачено 365,1 млн грн проти 275,2 млн грн у плані 2026 року. У порівняльному програмному додатку ці кошти наведено за програмою керівництва та управління у сфері виборів і референдумів. Фінансування роботи ЦВК не є кошторисом президентських, парламентських чи місцевих виборів.

Прикінцеві положення доручають Кабінету Міністрів разом із ЦВК після припинення або скасування воєнного стану подати пропозиції щодо змін до бюджету для фінансування підготовки й проведення чергових виборів. Отже, проєкт передбачає процедуру подальшого виділення коштів за відповідної умови. Це положення не встановлює дату виборів і не доводить, що вони відбудуться у 2027 році.

Фінансова реалістичність бюджету залежить передусім від виконання конкретних умов. Зростання внутрішніх доходів на 9,2% узгоджується з номінальним масштабом економіки у прогнозі, але частина приросту спирається на нові податки та результативність митної реформи. Погіршення експортної логістики одночасно послаблює підприємства й збільшує потребу економіки у валюті. Передбачене послаблення гривні частково підтримує номінальні надходження, але підвищує витрати.

Міжнародне фінансування залишається визначальним: воно присутнє і в доходах, і в джерелах покриття дефіциту. Офіційна потреба у підтримці зростає на $1,8 млрд, проте для оцінки всього зовнішнього ресурсу необхідно узгодити показники загального та спеціального фондів і розкрити підтверджені суми за програмами. Без такої звірки неможливо достовірно назвати додатковий незабезпечений обсяг допомоги.

Проєкт може бути виконаний за своєчасного надходження партнерського фінансування, реалізації закладених податкових рішень і відсутності суттєвого погіршення виробництва та логістики відносно урядового сценарію. За відхилення від цих умов знадобляться зміни до бюджету. Основний ризик полягає у тому, що потреба в оборонних і соціальних виплатах виникає незалежно від строків ухвалення податкових законів, результатів реформування митниці та надходження міжнародних траншів.