Китай оновив правові механізми оборонної мобілізації, посиливши вимоги до готовності промисловості, технологічних компаній та цивільної інфраструктури працювати на потреби оборони. Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників ухвалив нову редакцію Закону КНР про мобілізацію національної оборони 28 серпня 2026 року. Того ж дня голова КНР Сі Цзіньпін оприлюднив його указом №83. Закон набуває чинності 1 жовтня 2026 року, як повідомляє Верховний народний суд КНР, який опублікував текст указу.
Документ містить 14 глав і 82 статті. Попередню редакцію ухвалили 26 лютого 2010 року, вона набула чинності 1 липня того ж року та налічувала 72 статті. Отже, йдеться про комплексний перегляд закону через 16 років після його ухвалення. Водночас станом на 10 вересня 2026 року нові положення ще не набули чинності.
Реформа має істотне значення для оцінювання оборонного потенціалу Китаю. Вона пов’язує військові потреби з можливостями цивільного виробництва, цифрової інфраструктури та системи постачання. Проте її зміст потребує точного трактування: частина описаних механізмів існувала раніше, а сам факт ухвалення закону не свідчить про оголошення мобілізації.
Що справді змінилося в законі
Як випливає з редакції 2010 року та офіційної порівняльної таблиці, оприлюдненої органами оборонної мобілізації КНР 31 серпня 2026 року, попередній закон уже регулював переведення підприємств на військове виробництво, стратегічні резерви, залучення громадян до оборонних робіт, реквізицію цивільних ресурсів і спеціальне управління окремими галузями.
Тому твердження, що лише тепер Пекін перейшов від мобілізації військовослужбовців до мобілізації економіки, перебільшує новизну реформи. Точніше говорити про деталізацію та технологічне оновлення давно сформованої системи.
Нова редакція вперше безпосередньо визначає у цьому законі поняття оборонної мобілізації через забезпечення швидкого переходу від мирного до воєнного режиму та перетворення економічних і суспільних можливостей на оборонну спроможність. Також до переліку захищених інтересів додано «інтереси розвитку». Ці зміни відображено у статтях 1, 2 і 13.
Окремо посилено відповідальність органів влади за підготовку, оцінювання мобілізаційної спроможності та актуальність інформації про доступні ресурси. Як повідомляв представник Комісії законодавчої роботи Постійного комітету ВЗНП Хуан Хайхуа під час представлення змін у серпні, до ключових завдань перегляду належали уточнення поняття мобілізації, розвиток нових технологічних напрямів і визначення обов’язків щодо надання статистичних даних.
Для економіки це означає посилення попереднього планування: держава прагне краще розуміти, які підприємства, спеціалісти й виробничі лінії можна залучити, які матеріали для цього потрібні та де виникнуть обмеження.
«Економічна мобілізація починається задовго до оголошення надзвичайних заходів — з обліку потужностей, підготовки кадрів і перевірки ланцюгів постачання. Китай намагається скоротити час між політичним рішенням і його виконанням промисловістю. Саме здатність швидко організувати виробництво, ремонт і постачання визначатиме стійкість держави у тривалому конфлікті», — зазначив Максим Уракін, засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Технології та дані стають окремим мобілізаційним ресурсом
Стаття 7 нової редакції передбачає систему забезпечення оборонної мобілізації даними, а стаття 8 — застосування передових технологій і розвиток відповідних сил у нових сферах. Як випливає з офіційного тексту закону, опублікованого Пекінським управлінням оборонної мобілізації, законодавець також встановлює вимоги до захисту інформації.
Переліку конкретних технологій — штучного інтелекту, квантових обчислень або біотехнологій — у цих статтях немає. Їхнє можливе використання є аналітичною інтерпретацією загальних норм. Натомість дані та програмне забезпечення прямо названі серед ресурсів, які мають резервувати підприємства з визначеними мобілізаційними завданнями.
Практичне значення цієї зміни виходить за межі закупівлі комп’ютерів. Промислове виробництво залежить від конструкторської документації, програм керування обладнанням, цифрових моделей, баз постачальників і доступу до інженерних компетенцій. Втрата такого елемента може зупинити випуск продукції навіть за наявності матеріалів та справних верстатів.
Промисловість готуватимуть до розширення виробництва і ремонту
За статтями 46–49, державні й військові органи мають оцінювати стійкість виробничих ланцюгів та постачання військової продукції. Визначені виконавці мобілізаційних завдань повинні резервувати обладнання, матеріали, комплектуючі, технології, дані та програмне забезпечення, готувати технічні команди й регулярно проводити навчання.
Після рішення про мобілізацію відповідні підприємства мають виконувати військові закупівельні контракти, переходити на необхідну продукцію або збільшувати її випуск. Постачальники ресурсів повинні пріоритетно забезпечувати ці завдання. Закон передбачає компенсацію прямих економічних втрат виконавців.
Як показує офіційне зіставлення двох редакцій закону, резервування виробничих можливостей і пріоритетне постачання існували раніше. До змістовних доповнень належать оцінювання безпеки ланцюгів, пряме включення даних і програмного забезпечення та вимога регулярних тренувань.
Цивільна економіка Китаю – чи є ознаки мілітаризації?
За даними Національного бюро статистики КНР, представленими у січні 2026 року, ВВП країни у 2025 році становив близько 140,19 трлн юанів, а реальне зростання — 5%. Додана вартість переробної промисловості досягла приблизно 34,7 трлн юанів, або близько чверті ВВП. Як повідомляє уряд КНР, Китай зберіг світове лідерство за масштабом переробного виробництва.
Статистичне комюніке Національного бюро статистики КНР від 28 лютого 2026 року конкретизує можливості виробничої бази:
Показник | Результат за 2025 рік | Зміна за рік |
Виробництво автомобілів | 34,778 млн | +9,8% |
Виробництво інтегральних схем | 484,28 млрд одиниць | +10,9% |
Виробництво промислових роботів | 773 тис. | +28,0% |
Виробництво серверів | 5,970 млн | +12,6% |
Витрати на дослідження й розробки | 3,9262 трлн юанів | +8,1% |
Ці показники не можна безпосередньо перерахувати у кількість ракет, літаків або безпілотників. Наприклад, загальний випуск мікросхем не показує, скільки серед них високопродуктивних процесорів або компонентів, придатних для конкретної військової системи.
Проте масштаб електроніки, машинобудування й автоматизації розширює можливості добору постачальників та серійного виготовлення компонентів. Науково-дослідні витрати у 2025 році становили 2,8% ВВП, за даними того самого комюніке. Це показник фінансування досліджень у всій економіці, тому додавати його до військового бюджету як окремі оборонні витрати некоректно.
Автоматизація і акумулятори посилюють виробничу основу
За даними Міжнародної федерації робототехніки у звіті World Robotics 2025, протягом 2024 року в Китаї встановили близько 295 тис. промислових роботів — 54% усіх нових установлень у світі. Експлуатаційний парк перевищив 2 млн одиниць, а частка китайських постачальників на внутрішньому ринку досягла 57%.
Статистику встановлення роботів потрібно відрізняти від статистики їхнього виробництва: це різні показники, зокрема через експорт, імпорт і часовий розрив між виготовленням та запуском обладнання. Високий рівень автоматизації може допомагати підтримувати серійний випуск, але потребує сервісу, електроенергії та кваліфікованих працівників.
За даними Міжнародного енергетичного агентства у Global EV Outlook 2026, у 2025 році Китай забезпечував приблизно 70% світового виробництва електромобілів і понад 80% виробництва акумуляторних елементів. Його частка у виробництві активних катодних матеріалів становила близько 85%, анодних — понад 90%.
Ці дані пояснюють концентрацію компетенцій у накопичувачах енергії, силовій електроніці та електричних приводах. Водночас висновок про їхню оборонну цінність є аналітичним: цивільний акумулятор або електродвигун не стає військовим виробом без перевірки вимог до надійності, температурних режимів і безпеки експлуатації.
Суднобудування – один з головних напрямків промисловості
Як повідомляє Міністерство промисловості та інформатизації КНР, у 2025 році китайські верфі завершили будівництво суден сукупним дедвейтом 53,69 млн тонн, що на 11,4% більше, ніж роком раніше. На Китай припадало 56,1% світового обсягу завершеного суднобудування, 69% нових замовлень та 66,8% портфеля невиконаних замовлень.
За даними цього міністерства, у першому кварталі 2026 року обсяг завершеного будівництва досяг 15,68 млн тонн дедвейту, збільшившись на 46% рік до року. Частка Китаю у світовому результаті становила 57,3%, а портфель замовлень наприкінці березня — 322,3 млн тонн дедвейту.
Дедвейт характеризує сумарну масу вантажу, палива, запасів та іншого навантаження, яке може перевозити судно. Він відрізняється від водотоннажності бойового корабля. Отже, ці цифри демонструють масштаб цивільної галузі, а не пряме співвідношення військових флотів.
Для оборонної мобілізації значення мають доступність верфей, ремонтних доків, постачальників двигунів і металоконструкцій та підготовлених працівників. Однак переведення цивільної верфі на складний військовий проєкт потребує часу, обладнання й відповідної документації. Великий портфель комерційних замовлень також означає, що частина потужностей уже має зобов’язання перед замовниками.
Стратегічні запаси: матеріали, технології і резерв потужностей
Нова редакція закону передбачає стратегічні резерви за участю держави, підприємств та інших організацій. За статтями 40–43, підтримуються фізичні запаси матеріалів, технологічні резерви й резервні виробничі можливості. Після оголошення мобілізації відповідні складські та транспортні ресурси мають пріоритетно забезпечувати оборонні потреби.
Однак статистика промисловості показує межі простого припущення про необмежений ресурс. За даними Національного бюро статистики КНР, середнє завантаження потужностей промислових підприємств, охоплених його статистикою, у 2025 році становило 74,4%. У четвертому кварталі для переробної промисловості воно дорівнювало 75,2%, автомобілебудування — 76%, виробництва комп’ютерів, засобів зв’язку й іншої електроніки — 79,7%.
Незавантажена частина потужностей не дорівнює готовому резерву військового виробництва. Вона може припадати на обладнання, яке не підходить для потрібної продукції, або бути пов’язаною з нестачею замовлень, персоналу чи матеріалів. Тому мобілізаційний резерв необхідно оцінювати за конкретними виробничими процесами.
За даними статистичного комюніке КНР за 2025 рік, країна імпортувала 577,73 млн тонн сирої нафти, 1,259 млрд тонн залізної руди та концентрату і 111,83 млн тонн сої. Такі обсяги ілюструють залежність великої виробничої системи від міжнародного постачання. Обсяг імпорту за рік при цьому нічого не говорить про кількість днів, на які вистачить стратегічних запасів.
Військовий бюджет Китаю та його міжнародна оцінка
Як повідомляє Міністерство оборони КНР, у загальнодержавному бюджеті на 2026 рік передбачено 1,94 трлн юанів на оборону — на 6,9% більше від виконання 2025 року. Із цієї суми 1,91 трлн юанів припадає на центральний бюджет, зростання якого становить 7%.
Отже, показники 6,9% і 7% не суперечать один одному: вони стосуються різного бюджетного охоплення. Доларовий еквівалент залежить від валютного курсу на дату перерахунку, тому для точного порівняння офіційного плану доцільно використовувати юані.
Окремий орієнтир дає Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру. За даними SIPRI, оприлюдненими 27 квітня 2026 року, військові витрати Китаю у 2025 році становили приблизно $336 млрд, збільшившись на 7,4% у реальному вираженні. Це був 31-й рік поспіль зростання китайських військових видатків.
Для порівняння, за тією самою методикою витрати США становили $954 млрд, Росії — $190 млрд, Японії — $62,2 млрд, Тайваню — $18,2 млрд. Розрахунок на основі цих оцінок показує, що китайський показник дорівнював приблизно 35% американського та перевищував японський у 5,4 раза.
Оцінка SIPRI та офіційний китайський бюджет відрізняються методикою й охопленням. Показник $336 млрд за 2025 рік не можна трактувати як перевиконання офіційного плану на 2026 рік. Порівняння лише в доларах також не враховує відмінностей у внутрішніх цінах, оплаті праці та вартості виробництва.
Хто ухвалює рішення і кого можуть залучати
Рішення про загальну або часткову мобілізацію ухвалює Постійний комітет ВЗНП, після чого голова КНР видає відповідний указ. Організація виконання покладається на Державну раду та Центральну військову комісію.
Водночас стаття 14 передбачає виняток для безпосередньої загрози, що потребує негайного реагування: уряд і військова комісія можуть вживати необхідних мобілізаційних заходів із одночасним повідомленням Постійного комітету ВЗНП. Такий надзвичайний механізм також мав попередника в законі 2010 року.
До оборонної служби можуть залучатися чоловіки віком 18–60 років і жінки 18–55 років із передбаченими законом винятками. Для осіб з особливими професійними навичками допускається виконання певних завдань поза цими віковими межами. За статтями 57–58, йдеться про підтримку військ, допомогу після воєнних руйнувань і сприяння підтриманню суспільного порядку.
Зазначені вікові межі не є новими: вони містилися у статті 49 редакції 2010 року. Їх не слід подавати як оголошення загального призову всіх громадян відповідного віку до бойових підрозділів.
Підприємства транспорту, зв’язку, кібербезпеки, медицини, енергетики, продовольчого забезпечення та інших визначених сфер повинні готувати спеціалізовані команди. Залучення конкретної організації залежить від її функцій та встановлених завдань.
Майно і спеціальне управління галузями
Після рішення про мобілізацію, якщо резерви не можуть своєчасно задовольнити потреби, закон допускає примусове відчуження або тимчасове використання цивільних ресурсів. Майно підлягає обліку, а для реквізованих ресурсів передбачено повернення та відновлення функціональності після переобладнання. Прямі втрати мають компенсуватися.
Захист поширюється на необхідні для життя предмети та житлові приміщення громадян і сімей, а також визначені ресурси соціальних установ. Це важливе уточнення: закон не дає підстав описувати механізм як необмежене вилучення будь-якого приватного майна.
Стаття 73 допускає спеціальний режим у фінансах, транспорті, зв’язку, енергетиці, охороні здоров’я, продовольчому забезпеченні, торгівлі й інформаційному середовищі. Передбачені також обмеження переміщень і пріоритет транспортного забезпечення збройних сил.
Разом із цим стаття 76 вимагає необхідності й розумності спеціальних заходів, їх коригування відповідно до обставин і припинення після зникнення потреби. Як показує порівняння редакцій, регулювання цілих секторів існувало й раніше; реформа уточнює його межі та процедури.
