Переговори щодо бюджету ЄС на 2028–2034 роки ускладнилися: під загрозою терміни узгодження 100 млрд євро для України — Experts Club

Європейський Союз зіткнувся з масштабними політичними та економічними розбіжностями під час підготовки багаторічної фінансової рамки на 2028–2034 роки. Попри початкову пропозицію Європейської комісії сформувати семирічний бюджет обсягом майже €2 трлн, держави-члени поки не змогли узгодити ні остаточний розмір фінансування, ні структуру видатків, ні механізми наповнення спільної європейської скарбниці.

За підсумками саміту Європейської ради 15–16 жовтня 2026 року в Брюсселі перспективи досягнення політичної домовленості до кінця року залишаються невизначеними. Переговори ускладнюються протиріччями між найбільшими донорами бюджету та країнами — одержувачами європейських субсидій, необхідністю фінансування оборони й технологічної модернізації, а також майбутніми виборами у провідних державах ЄС.

Як випливає з офіційних висновків Європейської ради від 16 жовтня, лідери держав-членів обговорили ключові параметри можливого компромісу, однак остаточного рішення не ухвалили. Президенту Європейської ради Антоніу Кошті доручено продовжити переговори для своєчасного погодження фінансової рамки.

Особливе значення ці дискусії мають для України. Початкова пропозиція Єврокомісії передбачала можливість мобілізації до €100 млрд на підтримку України у 2028–2034 роках. Важливо, що відповідний фінансовий резерв збережено і в переглянутому компромісному документі, представленому ірландським головуванням у Раді ЄС 10 жовтня.

Водночас наявність українського резерву в переговорному проєкті поки не означає його юридичного затвердження або гарантування конкретного графіка виплат.

За оцінкою інформаційно-аналітичного центру Experts Club, нинішні переговори виходять далеко за межі традиційного розподілу бюджетних ресурсів. Фактично Євросоюз має визначити нову модель фінансування власних стратегічних пріоритетів в умовах обмежених національних бюджетів, зростання витрат на безпеку, технологічної конкуренції зі США та Китаєм і необхідності виконувати раніше взяті боргові зобов'язання.

Результат цих переговорів впливатиме не лише на фінансові перспективи самого ЄС, а й на довгострокову економічну стійкість України, її відновлення та європейську інтеграцію.

Від €1,763 трлн до €1,622 трлн: як змінюється бюджетна пропозиція

Початком нинішнього переговорного процесу стало представлення Європейською комісією 16 липня 2025 року проєкту багаторічної фінансової рамки на 2028–2034 роки.

Початковий документ Єврокомісії передбачає загальний обсяг бюджетних зобов'язань у розмірі €1,763 трлн у постійних цінах 2025 року. У поточних цінах відповідна сума становить приблизно €1,985 трлн, або близько 1,26% сукупного валового національного доходу ЄС.

Запропонована структура бюджету відображає намір Єврокомісії поступово змістити акценти від традиційних напрямів фінансування до нових стратегічних завдань: промислової конкурентоспроможності, оборони, наукових досліджень, цифровізації, енергетичної інфраструктури та міжнародної безпеки.

Водночас значна частина держав-членів наполягає на збереженні фінансування сільського господарства, регіонального розвитку та соціальної згуртованості.

10 жовтня 2026 року Ірландія, яка головує в Раді ЄС у другому півріччі, представила переглянутий переговорний документ — Negotiating Box.

Відповідно до документа Ради ЄС №13922/26, загальний обсяг запропонованих бюджетних зобов'язань зменшено до €1,622 трлн у цінах 2025 року, або приблизно €1,826 трлн у поточних цінах.

Отже, порівняно з початковим проєктом Єврокомісії скорочення становить €141 млрд, або близько 8%.

Як змінилися основні статті бюджету ЄС

У млрд євро, у постійних цінах 2025 року.

Джерело: Рада ЄС, переговорний документ від 10 жовтня 2026 року. Розрахунки Experts Club. Округлення до одного знака.

Наведені показники демонструють, що найбільше скорочення в абсолютному вимірі припадає на програми конкурентоспроможності та безпеки — приблизно €66,6 млрд.

За розрахунками Experts Club, це становить близько 47% усього запропонованого скорочення бюджету.

У відносному вимірі найбільш суттєво зменшується фінансування зовнішньополітичного напряму — приблизно на 17,4% проти початкової пропозиції. Програми конкурентоспроможності скорочуються на 12,8%, адміністративні витрати — на 8,8%, а перший блок, який включає регіональну та аграрну політику, — приблизно на 3,4%.

Таким чином, компроміс фактично передбачає більш помірне скорочення традиційних напрямів фінансування, тоді як нові стратегічні програми зазнають відчутнішого перегляду.

Це може обмежити здатність ЄС одночасно нарощувати витрати на технологічний розвиток, інфраструктуру та оборону, навіть якщо відповідні напрями формально залишаються серед пріоритетів.

Номінальне зростання бюджету не означає збільшення його реальних можливостей

Ірландське головування характеризує переглянутий бюджет як суттєве збільшення фінансування порівняно з чинною семирічною рамкою.

Однак порівняння бюджетів різних періодів потребує врахування інфляції, відмінностей у цінах базових років і структури боргових витрат.

З економічного погляду вирішальне значення має не лише загальна сума фінансування, а й обсяг ресурсів, який залишиться для реалізації програм після покриття обов'язкових платежів.

Європейський парламент оцінює реальну вартість ірландської пропозиції приблизно на 10% нижче за порівнянний обсяг чинної багаторічної фінансової рамки з урахуванням компенсації інфляції та погашення спільного європейського боргу.

У грошовому вимірі, за розрахунками парламентської сторони, йдеться про скорочення реальних можливостей бюджету приблизно на €161 млрд.

Ця оцінка є частиною переговорної позиції Європарламенту, однак вона демонструє принципову відмінність між номінальним збільшенням видатків і реальною інвестиційною спроможністю Євросоюзу.

Крім того, багаторічна фінансова рамка визначає граничні обсяги бюджетних зобов'язань і платежів, але не означає автоматичного витрачання всієї передбаченої суми.

Використання коштів залежить від затвердження щорічних бюджетів, правових підстав конкретних програм та виконання умов фінансування.

Отже, для аналізу економічного ефекту важливо оцінювати не лише загальні бюджетні ліміти, а й фактичні можливості їх використання.

Чому держави ЄС не можуть домовитися про розподіл коштів

Основна суперечність переговорів полягає у відмінності фінансових інтересів держав-членів.

Німеччина, Нідерланди, Швеція та низка інших країн традиційно виступають за стримування зростання європейського бюджету. Їхня позиція пов'язана з тим, що ці держави роблять значні чисті внески до спільної фінансової системи.

Для таких країн збільшення бюджету ЄС означає необхідність знаходити додаткові ресурси всередині національних бюджетів, які вже перебувають під тиском соціальних, оборонних та боргових витрат.

На жовтневому саміті канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що переглянуту бюджетну пропозицію необхідно додатково скоротити. Водночас він визнав складність досягнення компромісу до кінця 2026 року.

Особливо жорстку позицію посіла Швеція. Прем'єр-міністр Ульф Крістерссон виступив проти ірландського варіанта, аргументуючи це надмірним зростанням фінансового навантаження. За озвученими шведською стороною оцінками, чистий внесок країни може збільшитися майже на 60%.

Протилежні інтереси мають держави, для яких європейські фонди є важливим джерелом державних та інфраструктурних інвестицій.

Країни, що підтримують збереження політики згуртованості, зокрема Польща та низка держав Центральної і Східної Європи, зацікавлені у фінансуванні транспортної інфраструктури, регіонального розвитку, модернізації комунального господарства та підтримки менш економічно розвинених територій.

Для них скорочення відповідних програм означає не лише втрату субсидій, а й потенційне зменшення інвестиційної активності.

Окремою лінією конфлікту залишається спільна сільськогосподарська політика ЄС.

Франція, Іспанія, Італія та інші країни з великими аграрними секторами зацікавлені у збереженні підтримки фермерів і сільських територій. Будь-яке суттєве скорочення таких виплат може супроводжуватися протестами виробників і політичним тиском на національні уряди.

У результаті формується тристороннє протиріччя: найбільші бюджетні донори вимагають фінансової стриманості, одержувачі субсидій — захисту традиційних програм, а Єврокомісія — розширення фінансування нових стратегічних напрямів.

На думку Experts Club, ця структура конфлікту істотно ускладнює переговори, оскільки компроміс щодо однієї статті видатків нерідко створює додаткові проблеми в інших.

Європарламент вимагає амбітнішого бюджету

Важливим учасником переговорного процесу є Європейський парламент, позиція якого помітно відрізняється від пропозицій ірландського головування.

28 квітня 2026 року парламент ухвалив власну переговорну позицію щодо багаторічної фінансової рамки.

Євродепутати запропонували встановити фінансування основних програм приблизно на рівні €1,789 трлн у цінах 2025 року, або 1,27% валового національного доходу ЄС.

Водночас витрати на погашення боргу NextGenerationEU в розмірі близько €149,3 млрд пропонується фінансувати понад основні бюджетні ліміти.

Отже, загальний фінансовий масштаб парламентського підходу з урахуванням боргового компонента становить приблизно €1,938 трлн у цінах 2025 року.

У порівнянній методології це приблизно на €316 млрд більше за останню пропозицію ірландського головування.

Різниця пояснюється не лише бажанням Європарламенту збільшити фінансування окремих програм, а й принципово іншим підходом до відображення боргових зобов'язань.

16 жовтня представники Європарламенту розкритикували переглянутий компроміс, наголосивши на ризику скорочення реальної інвестиційної спроможності ЄС.

Парламентська позиція передбачає збільшення фінансування оборони, інновацій, наукових досліджень, регіонального розвитку та соціальних програм.

Додаткове протиріччя стосується механізмів управління коштами. Депутати застерігають, що надмірне об'єднання програм у великі національні плани може послабити прозорість і парламентський контроль.

Для остаточного затвердження багаторічної фінансової рамки потрібне одностайне рішення держав-членів у Раді ЄС після отримання згоди Європарламенту.

Тому навіть досягнення компромісу між національними урядами не гарантує автоматичного завершення законодавчого процесу.

Вибори у Франції, Іспанії та Італії підвищують ризик затягування переговорів

Додатковим чинником невизначеності стає виборчий цикл у найбільших країнах Європейського Союзу.

Як повідомило Politico 19 жовтня, президент Кіпру Нікос Христодулідіс визнав, що учасники переговорів раніше орієнтувалися на досягнення політичної домовленості до кінця 2026 року, однак майбутні вибори можуть зробити цей термін складним для виконання.

29 листопада 2026 року в Іспанії заплановані дострокові парламентські вибори. Їхній результат може вплинути на майбутню позицію Мадрида щодо європейських внесків, аграрної підтримки та розподілу спільних фінансових ресурсів.

Навесні 2027 року відбудуться президентські вибори у Франції.

Президент Емманюель Макрон під час жовтневого саміту закликав завершити основні бюджетні домовленості до кінця 2026 року, попередивши, що подальше затягування може ускладнити процес.

Позиція Франції має особливе значення, оскільки країна одночасно є одним із найбільших учасників фінансування бюджету ЄС і важливим одержувачем аграрної підтримки.

Частина французьких правих та національно-консервативних політичних сил виступає за скорочення окремих загальноєвропейських витрат і посилення контролю над фінансовими повноваженнями Брюсселя.

В Італії у 2027 році також очікуються парламентські вибори. Уряд Джорджі Мелоні змушений враховувати як бюджетні обмеження, так і потреби аграрного сектору, промисловості та регіонів.

У Польщі виборчий цикл 2027 року може додатково посилити дискусії щодо майбутнього регіонального фінансування.

Таким чином, європейські уряди вступають у період, коли будь-яке рішення про збільшення національних внесків або скорочення субсидій може мати значні внутрішньополітичні наслідки.

За оцінкою Experts Club, це створює додатковий стимул для відкладення непопулярних бюджетних рішень до завершення виборчих кампаній.

Водночас політичні позиції майбутніх урядів залишаються невизначеними, тому результати виборів не можна автоматично трактувати як гарантію скорочення або збільшення європейського фінансування.

Куди ЄС планує спрямувати ресурси у 2028–2034 роках

Початкова бюджетна концепція Єврокомісії передбачає суттєве оновлення пріоритетів видатків.

Перший великий напрям охоплює економічну, соціальну й територіальну згуртованість, сільське господарство, підтримку сільських територій і пов'язані програми.

Другий напрям включає конкурентоспроможність, економічний розвиток, дослідження, безпеку та оборону.

Третій відповідає за зовнішню політику й міжнародне співробітництво, четвертий — за адміністративне функціонування інституцій ЄС.

Однією з ключових інновацій є формування Європейського фонду конкурентоспроможності — European Competitiveness Fund.

Він має об'єднати фінансування стратегічних технологій, цифровізації, оборонної промисловості, космічного сектору, біотехнологій та декарбонізації.

В ірландському компромісі сукупний пакет Європейського фонду конкурентоспроможності, програми Horizon Europe та Інноваційного фонду перевищує €400 млрд у поточних цінах.

Це створює потенціал для інвестицій у штучний інтелект, напівпровідники, цифрову інфраструктуру, критичні технології та промислову модернізацію.

Однак скорочення бюджету порівняно з початковим проєктом обмежує масштаб цих можливостей.

Особливе місце в новій фінансовій рамці посідає енергетика.

Висока вартість електроенергії та газу залишається одним із чинників, що стримують конкурентоспроможність європейської металургії, хімічної промисловості та інших енергоємних виробництв.

Фінансування модернізації електромереж, транскордонної інфраструктури, систем накопичення енергії та декарбонізації має стратегічне значення для зниження виробничих витрат і посилення енергетичної безпеки.

Одночасно посилюється потреба у фінансуванні оборони.

Продовження російської війни проти України, зміни у трансатлантичних відносинах та необхідність розширення європейського оборонно-промислового потенціалу підвищують попит на інвестиції у виробництво боєприпасів, протиповітряну оборону, військову логістику та стратегічні технології.

За оцінкою Experts Club, економічна проблема полягає у тому, що всі ці напрями потребують довгострокових капіталовкладень, тоді як можливості традиційного бюджетного фінансування залишаються обмеженими.

Відтак дедалі більшого значення набуватиме здатність європейських інструментів залучати приватний капітал через гарантії, співфінансування та інвестиційні механізми.

Погашення боргів NextGenerationEU обмежує фінансовий простір

Одним із найважливіших структурних чинників, які впливають на майбутній бюджет ЄС, є необхідність обслуговування спільних запозичень, залучених для подолання економічних наслідків пандемії COVID-19.

Йдеться насамперед про програму NextGenerationEU, в межах якої Євросоюз використав масштабне спільне запозичення на фінансових ринках.

Згідно з бюджетними документами, на погашення основної суми боргу та процентні платежі у 2028–2034 роках передбачається приблизно €149,3 млрд у постійних цінах 2025 року, або €168 млрд у поточних цінах.

У середньому це відповідає €24 млрд щорічно в поточних цінах.

Таким чином, частина майбутнього бюджету буде спрямовуватися не на фінансування нових програм, а на виконання раніше сформованих боргових зобов'язань.

За розрахунками Experts Club, сума €149,3 млрд дорівнює приблизно 9,2% загального обсягу ірландської бюджетної пропозиції.

Це означає, що близько дев'ятої частини запропонованої фінансової рамки в її нинішній структурі пов'язано з витратами на спільний борг.

Однак обслуговування цих зобов'язань має принципово інший економічний характер, ніж фінансування нових інфраструктурних, наукових або промислових проєктів.

Якщо процентні ставки залишатимуться високими, зростатиме ризик додаткового навантаження на бюджетні можливості ЄС.

Саме тому Європарламент пропонує фінансувати боргові виплати понад основні ліміти багаторічної фінансової рамки.

У ширшому економічному контексті борговий чинник посилює конкуренцію між поточними видатками й інвестиціями, необхідними для майбутнього зростання європейської економіки.

Нові джерела доходів ЄС можуть приносити близько €55 млрд щороку

Потенційним шляхом подолання бюджетних суперечностей є розширення системи власних ресурсів Європейського Союзу.

Сьогодні значна частина спільного бюджету формується коштом національних внесків, розрахованих з урахуванням валового національного доходу держав-членів.

Це створює політичну залежність європейських фінансів від готовності окремих урядів збільшувати власні бюджетні відрахування.

Європейська комісія пропонує диверсифікувати доходи через запровадження нових фінансових механізмів.

Серед них — спрямування частини доходів від системи торгівлі квотами на викиди парникових газів ETS, надходження від механізму транскордонного вуглецевого коригування CBAM, платежі, пов'язані з тютюновою продукцією та незібраними електронними відходами, а також внески великих компаній.

Останній механізм передбачає щорічні платежі компаній залежно від масштабів їхнього обороту.

У переглянутому документі від 10 жовтня ірландське головування представило пакет, який, за його оцінкою, потенційно може забезпечувати близько €55 млрд додаткових доходів щороку.

Однак це прогнозна оцінка фінансового потенціалу, а не вже затверджене джерело бюджетних надходжень.

Для реалізації нової системи власних ресурсів необхідні відповідні рішення на рівні ЄС і погодження держав-членів згідно з їхніми конституційними процедурами.

Додаткову проблему становить можливий вплив нових платежів на конкурентоспроможність європейського бізнесу.

Зокрема, перенесення частини податкового навантаження на компанії або вуглецевоємні виробництва може викликати заперечення держав із великими промисловими секторами.

Тому створення додаткових доходів не усуває конфлікт між бюджетними донорами й одержувачами фінансування, а частково переводить його у площину розподілу податкових надходжень і регулювання економічної діяльності.

На думку Experts Club, саме переговори щодо нових власних ресурсів можуть стати одним із ключових елементів майбутнього компромісу.

Що відбувається з €100 млрд, передбаченими для України

Для України центральним елементом майбутньої багаторічної фінансової рамки залишається спеціальний механізм підтримки на 2028–2034 роки.

Початкова пропозиція Європейської комісії передбачала можливість мобілізації приблизно €100 млрд у поточних цінах для фінансування відновлення, економічної підтримки та просування України до членства в Євросоюзі.

У постійних цінах 2025 року ця сума становить близько €88,9 млрд.

Важливо, що переговорний документ Ради ЄС від 10 жовтня зберігає Український резерв — Ukraine Reserve — з максимальним обсягом €88,869 млрд у цінах 2025 року.

Отже, різниця між €100 млрд та €88,869 млрд не є свідченням скорочення передбаченої допомоги. Вона пояснюється використанням різних цінових рівнів.

На відміну від низки інших програм, що зазнали скорочення в ірландському компромісі, максимальний обсяг спеціального українського резерву залишився практично незмінним.

Це має важливе політичне та економічне значення.

По-перше, підтримка України продовжує розглядатися як окремий стратегічний напрям бюджетної політики ЄС.

По-друге, збереження резерву дозволяє закласти довгострокову фінансову основу для співпраці після завершення чинних програм підтримки.

По-третє, спеціальна структура механізму створює можливості використовувати різні фінансові інструменти, включно з грантами, гарантіями та кредитуванням.

Водночас запропонований резерв поки залишається частиною переговорної позиції, яка не має юридично обов'язкового характеру.

Фактичне затвердження механізму залежатиме від досягнення загальної домовленості щодо багаторічного бюджету й ухвалення відповідного законодавства.

Як може працювати Український резерв

У переговорному документі передбачено кілька форм використання майбутньої допомоги.

Фінансування може надаватися через грантові інструменти, бюджетні гарантії та кредитні операції, забезпечені фінансовими можливостями бюджету ЄС.

Згідно з документом, максимальний річний обсяг мобілізації окремих інструментів резерву встановлено на рівні €13,5 млрд у цінах 2025 року.

Водночас ця сума не є затвердженим щорічним платежем Україні, а визначає граничний параметр відповідної частини механізму.

Окремо передбачена можливість надання бюджетних гарантій Україні обсягом до €42,658 млрд.

Щонайменше €12 млрд визначено як орієнтовний обсяг взаємодії з Європейським інвестиційним банком.

Додатково допускається субсидування процентних витрат за кредитним механізмом Ukraine Support Loan.

Принципово важливо, що наведені показники не можна механічно додавати до загального обсягу резерву.

Вони описують різні способи організації фінансової підтримки, а гарантії та кредитні інструменти мають іншу економічну природу, ніж безповоротні гранти.

Бюджетна гарантія, наприклад, дозволяє забезпечувати кредитні операції без необхідності негайного перерахування всього гарантованого обсягу.

Грантове фінансування, навпаки, безпосередньо створює бюджетні видатки.

Тому оцінювання реального фінансового ефекту механізму потребуватиме аналізу частки безповоротної допомоги, кредитних зобов'язань, вартості гарантій та умов надання коштів.

Крім того, згідно з переговорною пропозицією, окремі кошти Українського резерву можуть мобілізуватися понад основні граничні показники багаторічної фінансової рамки.

Така конструкція потенційно підвищує гнучкість підтримки, проте не скасовує необхідності щорічних бюджетних рішень.

За оцінкою Experts Club, ключовим питанням для України стане не лише збереження максимального фінансового обсягу, а й визначення реалістичних графіків надходження коштів, співвідношення грантів і кредитів та механізмів фінансування великих інвестиційних проєктів.

Чому Україні важливо отримати визначеність до 2027 року

Питання погодження нового бюджету має для Києва не тільки політичне, а й практичне макрофінансове значення.

Українська економіка продовжує функціонувати в умовах повномасштабної війни, значних оборонних видатків, потреб у відновленні інфраструктури та залежності від міжнародної фінансової підтримки.

Довгострокове бюджетне планування в таких умовах потребує максимальної визначеності щодо майбутніх зовнішніх надходжень.

Затримка остаточного погодження європейського бюджету може ускладнити формування середньострокових фінансових прогнозів, визначення державних інвестиційних пріоритетів та підготовку масштабних відновлювальних програм.

Особливої ваги набуває політичний календар Європейського Союзу.

Якщо компроміс буде досягнуто до президентських виборів у Франції навесні 2027 року, це може знизити частину політичної невизначеності щодо довгострокової підтримки України.

Водночас навіть раннє політичне погодження бюджету не означатиме автоматичного запуску всіх інструментів фінансування.

Для цього знадобляться остаточні бюджетні рішення, окремі правові акти, процедури погодження програм і визначення умов використання коштів.

Важливо також розмежовувати майбутній резерв на 2028–2034 роки та вже затверджену кредитну підтримку на 2026–2027 роки.

23 квітня 2026 року Рада ЄС остаточно завершила законодавче оформлення кредитного механізму на €90 млрд.

Це окремий інструмент, призначений для фінансування бюджетних та оборонних потреб України у 2026–2027 роках.

Його орієнтовна структура передбачає €30 млрд економічної підтримки та €60 млрд для оборонного сектору.

Водночас у жовтні 2026 року європейські посадовці звернули увагу на додаткову потребу у фінансуванні України протягом 2027 року, яка не покривається вже погодженим механізмом.

Таким чином, Євросоюз фактично має вирішувати два пов'язані, але юридично та фінансово відмінні завдання: забезпечити короткострокові потреби України до кінця 2027 року й одночасно сформувати стабільні механізми підтримки на наступний семирічний період.

Як затримка бюджету може вплинути на економіку Євросоюзу

Відсутність політичної домовленості до кінця 2026 року не означатиме негайної зупинки європейських програм.

Нова багаторічна фінансова рамка має почати діяти 1 січня 2028 року.

Водночас для практичного запуску фінансування необхідно погодити значну кількість супровідних законодавчих актів.

Йдеться про правила реалізації регіональних програм, механізми підтримки аграрного сектору, наукових досліджень, промисловості, інфраструктури та міжнародних партнерів.

Для окремих напрямів також необхідне затвердження національних і регіональних планів.

Чим пізніше Європейська рада досягне політичного компромісу, тим менше часу залишиться для нормативного та адміністративного оформлення нових програм.

Економічні наслідки можуть проявитися насамперед у затримках інвестицій, порушенні планування багаторічних проєктів і підвищенні невизначеності для бізнесу.

Зокрема, інфраструктурні проєкти зазвичай потребують тривалих підготовчих процедур, співфінансування та погодження контрактів.

Відсутність визначеності щодо майбутніх бюджетних ресурсів може призвести до відкладення відповідних рішень.

Водночас Договір про функціонування Європейського Союзу передбачає захисний механізм.

Відповідно до статті 312, якщо нову багаторічну фінансову рамку не буде ухвалено до завершення чинної, граничні обсяги видатків та інші положення останнього року попередньої рамки продовжують застосовуватися до затвердження нової.

Тому автоматичного припинення всього європейського бюджетного фінансування з 1 січня 2028 року не передбачається.

Проте продовження старих бюджетних параметрів не гарантує повноцінного функціонування нових програм, для яких необхідна окрема правова база.

За оцінкою Experts Club, головний економічний ризик полягає не в одночасній зупинці фінансування, а у втраті часу, відкладенні інвестицій та зниженні передбачуваності бюджетної політики.

Три можливі сценарії погодження бюджету ЄС

Подальший розвиток переговорів залежатиме від здатності європейських урядів знайти баланс між фінансовими обмеженнями, національними інтересами та спільними стратегічними завданнями.

Experts Club виділяє три основні сценарії.

Перший сценарій — політичний компроміс до кінця 2026 року

Найсприятливішим з погляду фінансового планування є досягнення основної політичної домовленості до завершення 2026 року.

Цей варіант передбачає погодження загального розміру бюджету, структури видатків та принципів формування доходів.

Компроміс може включати часткове коригування внесків держав-членів, перерозподіл фінансування окремих програм і поступове запровадження нових власних ресурсів ЄС.

У такому разі європейські інституції отримають більшу частину 2027 року для завершення законодавчих процедур.

Це зменшить ризик затримок фінансування після початку нового бюджетного періоду.

Для України реалізація першого сценарію означатиме підвищення передбачуваності європейської підтримки після 2027 року.

Водночас конкретні параметри використання Українського резерву все одно потребуватимуть окремого затвердження.

Другий сценарій — перенесення домовленостей на першу половину 2027 року

За другим сценарієм переговори продовжаться після завершення ірландського головування, а остаточний політичний компроміс буде досягнуто протягом першої половини 2027 року.

Такий варіант може стати наслідком збереження розбіжностей між бюджетними донорами, одержувачами субсидій та Європарламентом.

Додатковий вплив матимуть вибори у Франції та формування політичних позицій інших держав.

Попри ускладнення переговорів, досягнення домовленості у першому півріччі 2027 року залишатиме можливість затвердити основні фінансові інструменти до початку нового бюджетного циклу.

Однак часовий резерв для розроблення та погодження галузевих програм суттєво скоротиться.

Для України головним ризиком стане відтермінування юридичного закріплення майбутньої підтримки, що ускладнить підготовку довгострокових проєктів відновлення.

При цьому саме по собі перенесення переговорів не означатиме автоматичного скорочення запланованих €100 млрд.

Третій сценарій — тривалий бюджетний конфлікт до кінця 2027 року

Найбільш проблемний сценарій передбачає відсутність остаточного компромісу до завершення 2027 року.

У такому разі Євросоюз може бути змушений тимчасово застосовувати бюджетні параметри чинної фінансової рамки.

Це дозволить уникнути повної зупинки бюджетного процесу, однак створить перешкоди для своєчасного запуску нових стратегічних програм.

Насамперед ризики стосуватимуться ініціатив у сфері конкурентоспроможності, оборонно-промислового комплексу, енергетичної інфраструктури, досліджень і підтримки міжнародних партнерів.

Для підприємств та інвесторів тривала невизначеність може означати відкладення капіталовкладень, необхідність перегляду фінансових моделей і збільшення транзакційних витрат.

Для України такий сценарій може підвищити залежність від спеціальних кредитних рішень, двосторонніх домовленостей з державами ЄС та фінансових програм міжнародних організацій.

Окремою проблемою стане невизначеність щодо термінів фактичного запуску нового Українського резерву.

Разом із тим жоден із зазначених сценаріїв не можна вважати гарантованим. Їхня реалізація залежатиме від політичної динаміки, макроекономічної ситуації та результатів міжінституційних переговорів.

Прогноз Experts Club: бюджетні переговори стають випробуванням економічної стійкості ЄС

Складність погодження бюджету на 2028–2034 роки свідчить про поглиблення структурних суперечностей у фінансовій моделі Європейського Союзу.

Євросоюз прагне одночасно розширювати оборонні можливості, підтримувати конкурентоспроможність промисловості, прискорювати технологічну модернізацію, фінансувати енергетичний перехід, забезпечувати соціальну згуртованість і зберігати традиційну підтримку сільського господарства.

Усі ці напрями потребують значних ресурсів.

Водночас національні уряди стикаються з власними бюджетними обмеженнями, необхідністю фінансування соціальних зобов'язань та збільшення оборонних витрат.

Додаткове навантаження створює обслуговування спільного європейського боргу, сформованого у попередньому фінансовому періоді.

Тому навіть бюджет обсягом майже €2 трлн не гарантує достатнього фінансування всіх стратегічних потреб ЄС.

За оцінкою Experts Club, головне економічне питання полягає у визначенні пріоритетності видатків та здатності спільного бюджету створювати довгостроковий інвестиційний ефект.

Якщо Євросоюз збереже надмірну орієнтацію на розподіл коштів між традиційними програмами без достатнього збільшення інвестицій у технології, інфраструктуру й оборонну промисловість, це може обмежити темпи його економічної модернізації.

Водночас різке скорочення фінансування сільського господарства та регіонального розвитку здатне посилити економічні диспропорції між державами-членами.

Саме тому майбутній компроміс має поєднати три завдання: збереження фінансової дисципліни, підтримку соціально-економічної згуртованості та фінансування нових стратегічних пріоритетів.

Для України принципово важливо, що максимальний обсяг запропонованого фінансового резерву на 2028–2034 роки залишається незмінним навіть після перегляду загального бюджету.

Це свідчить про збереження підтримки України серед стратегічних орієнтирів європейської бюджетної політики.

Однак остаточне рішення ще не ухвалене, а фактичні обсяги, терміни та умови фінансування залежатимуть від подальшого переговорного процесу.

Важливим чинником залишатиметься також здатність України виконувати погоджені умови фінансової підтримки, впроваджувати необхідні реформи та готувати інвестиційні проєкти, здатні ефективно використовувати європейські ресурси.

За оцінкою Experts Club, ключовим ризиком для України є не безпосереднє вилучення €100 млрд із бюджетного проєкту, а можливе відтермінування юридичного оформлення та практичного запуску фінансової підтримки після 2027 року.

Досягнення компромісу до кінця 2026 року дозволило б знизити цю невизначеність і забезпечити додатковий час для підготовки нових програм.

Перенесення переговорів на 2027 рік саме по собі не означатиме втрати передбаченого фінансування, однак може ускладнити формування довгострокових економічних прогнозів.

У ширшому контексті бюджетні переговори перетворюються на перевірку здатності Євросоюзу адаптувати власну фінансову систему до нових геополітичних та економічних реалій.

Їхній результат покаже, наскільки європейські держави готові спільно фінансувати стратегічні суспільні потреби, не обмежуючись короткостроковими національними інтересами.

Для України це питання безпосередньо пов'язане з фінансовою стійкістю, повоєнним відновленням, модернізацією економіки та перспективами вступу до Європейського Союзу.

Джерела: Європейська комісія, Рада ЄС, Європейська рада, Європейський парламент, Reuters, Politico. Станом на 21 жовтня 2026 року.