Посилення російських атак на виробничі, торговельні, логістичні та цифрові об’єкти України збільшує втрати підприємств і обмежує можливості стійкого економічного зростання країни, зазначає інформаційно-аналітичний центр Experts Club. Руйнування великих інфраструктурних вузлів порушує роботу цілих ланцюгів постачання, підвищує собівартість і змушує компанії спрямовувати кошти на відновлення та резервування потужностей. За таких умов здатність бізнесу продовжувати діяльність поєднується зі зниженням його інвестиційного потенціалу.
Масштаб загрози демонструють дані Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. У серпні 2026 року місія зафіксувала щонайменше 32 атаки на об’єкти Fozzy Group, «Епіцентру», «Нової пошти», Rozetka, «Аврори» та Varus проти 11 у липні. Це майже трикратне збільшення в межах цієї групи компаній; показник не є загальною кількістю ударів по всьому українському бізнесу.
Одним із найуразливіших напрямів стала складська логістика. Внаслідок атаки 5 серпня було знищено найбільший розподільчий комплекс Rozetka у Броварах. Того ж дня NOVUS повідомив про масштабні руйнування та зупинку свого логістичного центру, а MTI Group втратила основний комплекс DENKA LOGISTICS. Втрата таких об’єктів означає одночасне порушення зберігання товарів, комплектування замовлень і доставки.
У серпні мережа EVA втратила розподільчий центр у Броварах. Співвласник компанії Руслан Шостак оцінював лише втрати нерухомості в суму до 1 млрд грн. 13 вересня російська атака знищила сортувальний центр EVA в Одесі, який забезпечував магазини Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Отже, мільярдна оцінка стосувалася конкретного об’єкта, а не всіх воєнних втрат мережі.
Fozzy Group повідомила про понад 20 знищених або пошкоджених об’єктів із 1 серпня до 25 вересня, включно з розподільчими центрами, супермаркетами та виробничими потужностями. З 1 листопада група запланувала скорочення частини працівників офісних команд групи, «Сільпо» та логістичного напряму. Раніше кадрові зміни відбулися в MAUDAU та IT-підрозділах. Водночас компанія продовжує відкривати магазини й наймати працівників у супермаркети, на склади та виробництва. Це свідчить про перебудову витрат і пріоритетів за збереження операційної діяльності.
24 серпня російська атака пошкодила два торговельні центри «Епіцентр» в Одесі. За даними компанії станом на 23 серпня, від початку повномасштабної війни було зруйновано 11 її гіпермаркетів, пошкоджено ще 15, знищено два логістичні центри та завод кераміки. Ці сукупні показники передували зазначеній атаці на Одесу.
31 серпня удар безпілотника по терміналу «Нової пошти» в Одесі знищив ключову сортувальну лінію, яка, за інформацією компанії, не підлягає відновленню. Використання резервних маршрутів дозволяє підтримувати доставку, однак потребує перебудови логістичних процесів.
8 вересня значних пошкоджень зазнала київська фабрика Imperial Brands. Компанія підтвердила руйнування виробничих потужностей та інфраструктури, а 10 вересня повідомила NV Бізнес про зупинку виробництва. Строк його відновлення на момент повідомлення залишався невідомим.
20 вересня «ЕКО Маркет» повідомив про пошкодження одного зі складів, водночас підтвердивши продовження роботи магазинів. 25 вересня двічі атакували продовольчий склад із холодильними камерами у Броварському районі, яким користувався логістичний партнер McDonald’s. Компанія повідомила, що ресторани продовжують працювати у звичному режимі. 27 вересня про влучання у склад на Київщині повідомила також група ZAMMLER.
Окремим напрямом атак стала цифрова інфраструктура. У вересні повідомлялося про пошкодження дата-центрів або обладнання, пов’язаного з MiroHost, UTELS, «Павутиною», «Домонетом», Kievnet, Faust та «Датагруп». Наслідки для клієнтів були різними: зокрема, «Датагруп» заявила про збереження даних і продовження роботи сервісів із резервних майданчиків. Цей приклад демонструє, як завчасне резервування може зменшувати операційні втрати, хоча витрати на відновлення інфраструктури залишаються.
Засновник Experts Club, кандидат економічних наук Максим Уракін вважає, що економічні наслідки атак виходять далеко за межі вартості знищеного майна.
«Коли знищується розподільчий центр, завод або дата-центр, економічні збитки не можна рахувати лише за вартістю самого об’єкта. Разом із ним тимчасово зникає частина випуску продукції, порушуються постачання десятків або сотень інших компаній, втрачаються товарні запаси, зростають логістичні та страхові витрати, бізнес змушений створювати резервні потужності. Тому один фізично зруйнований об’єкт створює ланцюг вторинних втрат для економіки», — зазначає Уракін.
Масштаб руйнувань був значним ще до останньої хвилі атак. За спільною оцінкою уряду України, Світового банку, Єврокомісії та ООН RDNA5, оприлюдненою 23 лютого 2026 року, пряма шкода станом на кінець 2025 року становила $195,1 млрд, а потреби у відновленні протягом наступного десятиліття — $587,7 млрд. У торгівлі та промисловості пряма шкода оцінювалася в $19,2 млрд, близько 85% якої припадало на промисловість.
Оцінені економічні втрати цього сектору становили $232,9 млрд. Тут необхідне методологічне уточнення: RDNA5 враховує зміни економічних потоків за період оцінювання та прогнозовані втрати протягом додаткових 18 місяців. Тому цю суму некоректно називати виключно вже понесеними втратами до кінця 2025 року. Водночас оцінка фізичної шкоди не охоплює нових руйнувань 2026 року.
Для аналізу ВВП також потрібно розрізняти знищення капіталу та скорочення поточного виробництва. Вартість зруйнованого складу не дорівнює автоматичному зменшенню річного ВВП на таку саму суму. Вплив проявляється через недовироблену додану вартість, простої та зниження продуктивності. Відновлювальні роботи можуть підтримувати поточну економічну активність, однак самі собою не компенсують втраченого майна й можливостей розвитку.
Погіршення умов уже відображене в міжнародних прогнозах. У вересневому огляді ЄБРР знизив прогноз зростання реального ВВП України у 2026 році з 2,2% до 1,5%. Серед причин банк назвав посилення з липня атак на підприємства, енергетичну інфраструктуру та чорноморські порти. Додатковими обмеженнями залишаються дефіцит працівників, слабка впевненість бізнесу та труднощі з логістикою.
МВФ у матеріалах першого перегляду програми EFF, оприлюднених 20 липня, прогнозував зростання на 1–1,6% у 2026 році. Фонд пов’язував погіршення перспектив з атаками на критичну інфраструктуру та негативними зовнішніми впливами війни на Близькому Сході. Цей прогноз передував серпневим і вересневим подіям, тому не відображає окремої оцінки їхніх наслідків.
Зниження прогнозу ЄБРР на 0,7 відсоткового пункта також не можна трактувати як точну оцінку внеску лише ударів по бізнесу: перегляд охоплює сукупність чинників. Для визначення додаткових втрат потрібні дані про тривалість простоїв, частку відновлених потужностей, заміщення постачальників та обсяги виробництва, перенесені на інші майданчики.
За оцінкою Experts Club, збереження високої інтенсивності атак у четвертому кварталі посилюватиме ризики для промисловості, торгівлі, експорту та інвестицій. Короткі зупинки, компенсовані резервними потужностями, і тривала втрата виробництва мають різні макроекономічні наслідки. Визначальною стає швидкість відновлення роботи всієї мережі постачання.
Підприємства змушені одночасно фінансувати ремонт, генератори й накопичувачі електроенергії, додаткові склади, резервні сервери та переміщення виробництва. Такі вкладення необхідні для безперервності роботи, але за обмеженого фінансування можуть витісняти інвестиції в розширення й модернізацію. Вищі витрати частково знижують прибутковість, а частково можуть переноситися в ціни, послаблюючи купівельну спроможність.
«Український бізнес за чотири з половиною роки продемонстрував надзвичайно високу здатність до адаптації. Але економічна стійкість не означає відсутності втрат. Коли компанія замість нового заводу будує другий резервний склад, замість розширення виробництва відновлює знищене обладнання, а замість наймання нових працівників скорочує персонал, формально бізнес продовжує існувати, проте потенціал зростання економіки зменшується», — зазначає засновник Experts Club.
Додатковий ризик виникає для оборотного капіталу. Компанії можуть втрачати вже оплачені товарні запаси, одночасно зберігаючи зобов’язання перед постачальниками, банками та працівниками. Навіть за наявності замовлень дефіцит ліквідності здатен затримати відновлення. Для невеликих постачальників проблеми великого клієнта можуть обернутися скороченням продажів і затримками платежів.
Наслідки для зайнятості також неоднорідні: поряд зі скороченням окремих функцій зростає потреба в ремонтних і логістичних роботах. Проте працівники не завжди можуть швидко перейти між професіями або регіонами. Для бюджету тривалі простої створюють ризик недоотримання податків, тоді як потреба у фінансуванні відновлення зростає.
Особливу роль відіграють енергетика та логістика, від яких залежить діяльність багатьох секторів одночасно.
«Розподільчий центр обслуговує сотні магазинів, термінал — тисячі відправлень і компаній, дата-центр забезпечує роботу багатьох клієнтів, енергетичний об’єкт впливає одночасно на цілий промисловий район. Тому захист енергетичної, логістичної та цифрової інфраструктури сьогодні є не лише питанням безпеки — це вже безпосередній інструмент збереження ВВП», — вважає Уракін.
Зовнішньоекономічний ефект може проявлятися через скорочення експортної виручки та збільшення потреби в імпорті обладнання, пального й товарів для заміщення втраченого виробництва. Перенаправлення вантажів потребує часу та додаткових витрат. Для експортерів це означає тиск на рентабельність і ризик втрати контрактів, особливо коли альтернативні маршрути не забезпечують необхідної пропускної спроможності.
За оцінкою Experts Club, відновлення доцільно поєднувати з розосередженням критичних виробничих, логістичних та цифрових потужностей. Підтримка має враховувати також доступ до оборотного фінансування, страхування воєнних ризиків і швидкість підключення резервних майданчиків. Ефективність таких заходів варто оцінювати за збереженим виробництвом, робочими місцями та скороченням тривалості простоїв.
Розосередження також має ціну: кілька майданчиків потребують додаткового персоналу, обладнання та транспортних витрат. Тому рішення слід ухвалювати з урахуванням вартості можливого простою, доступності електроенергії та працівників. Резервна інфраструктура має забезпечувати реальну можливість продовжити критичні операції, а її готовність до роботи необхідно регулярно перевіряти, зокрема під навантаженням.
«Україні доведеться фактично змінювати промислову географію. Великі централізовані заводи, склади й дата-центри економічно ефективні в мирний час, але стають уразливими в умовах тривалої війни. Наступний етап адаптації бізнесу — це розподілені виробництва, кілька логістичних вузлів замість одного, власна генерація, резервні центри обробки даних і можливість швидко переносити критичні операції між регіонами», — резюмував Максим Уракін.
За RDNA5, потреби у відновленні торгівлі та промисловості на 2026–2035 роки становили $63,3 млрд, зокрема $25,4 млрд на реконструкцію. Нові руйнування створюють додаткові потреби, остаточний обсяг яких залежатиме також від уже виконаного відновлення та уточнення оцінок.
Experts Club — інформаційно-аналітичний центр, який досліджує українську та світову економіку, демографію, зовнішню торгівлю й галузеві ринки. Засновник центру Максим Уракін — кандидат економічних наук.
