У Польщі розгорівся гострий інституційний конфлікт між урядом Дональда Туска, президентом Каролем Навроцьким та пов’язаними з опозицією судовими колами. Поліцію було направлено до будівлі Конституційного трибуналу у Варшаві після відсторонення його голови Богдана Свенчковського. На тлі протестів президент перервав поїздку до Сенегалу і повертається до країни.
За повідомленнями польських та міжнародних ЗМІ, 30 жовтня поліція взяла під контроль територію Конституційного трибуналу після загострення конфлікту навколо його керівництва. Частина протестувальників намагалася подолати огорожу, у поліцейських кидали різні предмети. За даними Associated Press, правоохоронці затримали трьох осіб.
Приводом для ескалації стало оголошене суддею Анною Корвін-Пьотровською відсторонення голови трибуналу Богдана Свенчковського та його заступника Бартошмя Соханського. Корвін-Пьотровська звинуватила керівництво суду в перешкоджанні роботі суддів, обраних парламентською більшістю, та порушеннях під час організації судової діяльності.
Однак законність самого рішення про відсторонення стала предметом окремого спору. Представники трибуналу заявили, що Свенчковський продовжує залишатися його головою, а те, що відбувається, назвали незаконним захопленням установи. У публікаціях суду в соціальних мережах пролунали звинувачення у спробі державного перевороту.
Прем’єр-міністр Дональд Туск, навпаки, заявив, що відновлення верховенства права є обов’язком уряду і вимагає рішучих дій. Міністр юстиції та генеральний прокурор Вальдемар Журек повідомив про подання клопотань про зняття імунітету зі Свенчковського та його заступника.
Президент Кароль Навроцький, який прямував з офіційним візитом до Сенегалу, наказав розвернути літак і повернутися до Польщі. Він заявив, що в ситуації, яка склалася, глава держави повинен перебувати в країні.
Нинішнє протистояння стало продовженням багаторічної кризи навколо польської судової системи. У період правління партії «Право і справедливість» (PiS) у 2015–2023 роках було проведено реформи, що змінили порядок формування та функціонування судових органів. Європейські інституції критикували ці зміни, вказуючи на загрози незалежності правосуддя.
Після приходу до влади у 2023 році коаліція на чолі з Туском взяла курс на відновлення незалежності судової системи та перегляд спірних рішень попереднього уряду. Однак цей процес зіткнувся з опором консервативної опозиції та президентів, політично наближених до PiS.
У 2025 році президентом став Кароль Навроцький, якого підтримали націонал-консервативні сили. Його протистояння з урядом ускладнило реалізацію судових реформ, оскільки глава держави має право вето та бере участь у передбачених законом процедурах призначення суддів.
У 2026 році парламентська більшість активізувала заповнення вакансій у Конституційному трибуналі. Навроцький відмовився прийняти присягу частини обраних парламентом суддів, а Свенчковський, пов’язаний із колишнім урядом PiS, не допустив низку нових суддів до виконання обов’язків. У результаті виникла суперечка не лише щодо персонального складу суду, а й щодо того, яка зі сторін має право визначати його легітимне керівництво.
Бек: які політичні сили протистоять одна одній
1. Уряд Дональда Туска та проєвропейська коаліція.
Правляча коаліція, що об’єднує центристські та лівоцентристські сили, прагне переглянути судову спадщину PiS та відновити відносини з інститутами ЄС у питаннях верховенства права. З її точки зору, колишні реформи призвели до політизації судів, а відмова допускати нових суддів блокує роботу Конституційного трибуналу.
Для Туска нинішній конфлікт — водночас юридичне й політичне завдання. Успіх судової реформи необхідний уряду для підтвердження здатності виконувати передвиборчі обіцянки.
Водночас застосування силових та адміністративних інструментів у рамках спірної правової процедури створює ризики для самої правлячої коаліції: противники можуть представити її дії як спробу підпорядкувати судову систему чинній більшості.
2. Президент Кароль Навроцький та націонал-консервативна опозиція PiS.
Навроцький політично близький до партії «Право і справедливість», яка після поразки на парламентських виборах 2023 року прагне повернути собі вплив на державні інститути. Партію очолює Ярослав Качинський, один із ключових організаторів консервативного політичного табору.
Ця сторона наполягає на дотриманні конституційних процедур і оскаржує законність дій уряду щодо трибуналу. Опозиція трактує відсторонення Свенчковського та втручання поліції як спробу захоплення судової установи.
Водночас критики PiS вважають, що партія прагне зберегти вплив на суди, сформований у період її перебування при владі. Тому суперечка щодо незалежності правосуддя супроводжується боротьбою за політичну спадщину попереднього уряду.
3. Судді та представники юридичної спільноти.
Судова система не виступає єдиним політичним блоком. Частина суддів підтримує допуск нових членів трибуналу і вважає за необхідне відновити його повноцінну роботу. Інші оскаржують законність кадрових рішень і побоюються, що уряд створює прецедент втручання виконавчої влади в діяльність суду.
Особливо гострим є питання про правові підстави відсторонення голови трибуналу. Профільне видання Notes from Poland наводить думку фахівця з конституційного права Марціна Матчака, який поставив під сумнів можливість застосування зазначеної правової норми до керівництва Конституційного трибуналу. Це свідчить про те, що суперечку не можна звести виключно до протистояння двох партій: вона стосується також меж повноважень державних органів.
4. Європейський Союз як зовнішній інституційний фактор.
ЄС зацікавлений у дотриманні принципу верховенства права та незалежності судової системи держав-членів. Європейські інститути раніше критикували судові реформи PiS, а нинішній уряд обіцяв усунути причини конфлікту з Брюсселем.
Однак європейська підтримка відновлення незалежності судів не означає автоматичного схвалення будь-яких методів, якими Варшава намагається провести реформу. Якщо спірні рішення ухвалюватимуться без переконливої правової процедури, це може послабити аргументи уряду навіть серед його європейських партнерів.
Що це означає для Польщі
Події навколо Конституційного трибуналу демонструють, наскільки глибоко політичний конфлікт проник у систему державного управління Польщі. Питання про склад суду перетворилося на суперечку щодо того, хто має право визначати конституційну легітимність державних рішень.
У найближчій перспективі можливі три основні сценарії.
Перший — досягнення політико-правового компромісу, який дозволить узгодити статус нових суддів та керівництво трибуналу. Це вимагатиме від сторін відмовитися від односторонніх рішень і спиратися на процедури, легітимність яких не оскаржуватиметься половиною політичної системи.
Другий — тривале інституційне протистояння, під час якого різні групи суддів і політиків оскаржуватимуть повноваження одне одного. Такий варіант може ще сильніше обмежити роботу Конституційного трибуналу та ускладнити проведення реформ.
Третій — подальша ескалація з новими протестами, судовими розглядами та посиленням політичної мобілізації. У цьому випадку конфлікт навколо суду стане одним із головних чинників підготовки до наступних парламентських виборів.
Для Польщі ключовий ризик полягає у втраті довіри до самого механізму конституційного арбітражу. Якщо рішення суду сприймаються як результат політичного контролю, а процедури зміни його складу — як незаконне захоплення, інститут, покликаний вирішувати суперечки між гілками влади, сам стає їхнім головним джерелом.
Тому подальший розвиток подій залежатиме не лише від того, яка політична сила отримає перевагу у Варшаві, а й від того, чи вдасться сторонам виробити юридично обґрунтований і загальновизнаний порядок формування Конституційного трибуналу.
