За арифметичними розрахунками на основі вихідної інфографіки, сукупний обсяг міжнародної підтримки за 2022–2025 роки та перше півріччя 2026 року становить €333 млрд, із яких €158,5 млрд припадає на військову допомогу, а €174,5 млрд — на фінансову та гуманітарну. Із загальної суми €213 млрд віднесено до європейських донорів, €95 млрд — до США та €25 млрд — до інших держав, що відповідає часткам близько 64%, 28,5% і 7,5%. Однак ці цифри характеризують саме представлену діаграму, методологія якої не містить повного пояснення складу донорів, класифікації фінансових інструментів і моменту їх статистичного визнання. Відповідно, вони не є незалежно підтвердженою оцінкою фактично отриманої Україною допомоги та не повинні підсумовуватися з бюджетними надходженнями, які окремо публікує Міністерство фінансів.
Незалежні дослідження підтверджують загальний напрямок змін, хоча їхні кількісні результати відрізняються від показників вихідної інфографіки. Зокрема, оприлюднене 11 лютого 2026 року дослідження Kiel Institute засвідчило, що нова європейська військова підтримка у 2025 році збільшилася на 67% порівняно із середньорічним рівнем 2022–2024 років, тоді як фінансова та гуманітарна допомога зросла на 59%. Американські нові військові виділення за методологією Ukraine Support Tracker скоротилися приблизно до €0,4 млрд, а нових фінансових і гуманітарних виділень зі США у 2025 році дослідники не зафіксували. Таким чином, головним результатом трансформації стало не просто зростання частки Європи, а поступове перенесення відповідальності за довгострокове фінансування української держави та значної частини її оборонних потреб на європейські інституції й бюджети.
Динаміка міжнародної допомоги: від американського військового лідерства до європейського фінансового домінування
Перший етап міжнародної підтримки України сформувався у 2022 році, коли після початку повномасштабного російського вторгнення виникла необхідність одночасно забезпечувати обороноздатність держави, стабільність бюджетної системи та базові потреби цивільного населення. США відігравали провідну роль у постачанні озброєнь, боєприпасів, систем протиповітряної оборони та спеціалізованої техніки, тоді як європейські країни й інституції ЄС активно розширювали фінансову, гуманітарну та соціальну підтримку. Для Європи допомога Україні від самого початку була пов'язана не лише із зовнішньополітичними зобов'язаннями, а й із власною безпекою, стабільністю енергетичних і продовольчих ринків та необхідністю приймати мільйони українських біженців. Це сформувало модель, у якій різні групи донорів спеціалізувалися на окремих видах допомоги, хоча згодом такий розподіл почав змінюватися.
У вихідній інфографіці загальний обсяг допомоги за 2022 рік оцінено у €67,5 млрд, зокрема €32 млрд військової та €35,5 млрд фінансової й гуманітарної підтримки. Американська військова складова становила €17,5 млрд, європейська — €13 млрд, а інші країни забезпечили близько €1,5 млрд. Водночас у фінансовій та гуманітарній категорії Європа випереджала США із показниками €20,5 млрд проти €12 млрд. Такий розподіл показує, що перехід до європейського фінансового лідерства не був одномоментною подією 2025 року, а поступово формувався від самого початку війни, коли ЄС почав створювати механізми регулярної бюджетної підтримки.
Період | Військова допомога | Фінансова та гуманітарна | Європа, загалом | США, загалом | Усі донори |
|---|
2022 рік | €32 млрд | €35,5 млрд | €33,5 млрд | €29,5 млрд | €67,5 млрд |
2023 рік | €40 млрд | €34 млрд | €41 млрд | €27 млрд | €74 млрд |
2024 рік | €35 млрд | €44,5 млрд | €37,5 млрд | €36 млрд | €79,5 млрд |
2025 рік | €30,5 млрд | €35,5 млрд | €61 млрд | €0,5 млрд | €66 млрд |
Січень–червень 2026 року | €21 млрд | €25 млрд | €40 млрд | €2 млрд | €46 млрд |
Разом | €158,5 млрд | €174,5 млрд | €213 млрд | €95 млрд | €333 млрд |
Джерело: арифметичні розрахунки Experts Club за вихідною інфографікою. Показники округлені та не становлять офіційно верифікованого консолідованого статистичного ряду. Показники за 2026 рік охоплюють лише перше півріччя, а категорія «Європа» у вихідному зображенні не має повного методологічного визначення.
У 2023 році підтримка України поступово набула більш системного характеру, оскільки міжнародні партнери почали переходити від окремих екстрених рішень до регулярних фінансових програм. За вихідною діаграмою, загальний обсяг допомоги збільшився до €74 млрд, військова складова досягла €40 млрд, а європейська військова підтримка вперше незначно перевищила американську — €20 млрд проти €19 млрд. Водночас фінансова й гуманітарна допомога становила €34 млрд, зокрема €21 млрд від європейських донорів. Ці показники свідчать про поступове вирівнювання військових внесків США та Європи, хоча за технологічною структурою постачань їхня роль залишалася неоднаковою.
Найважливішим європейським фінансовим інструментом 2023 року стала програма макрофінансової допомоги MFA+ обсягом €18 млрд, яку Європейський союз реалізував для забезпечення передбачуваного фінансування українського бюджету. Останній транш програми надійшов у грудні 2023 року, а кошти використовувалися для підтримання державних функцій, соціальних послуг та макроекономічної стабільності. Для української економіки значення цієї програми полягало не лише в сумі фінансування, а й у регулярності надходжень, яка давала змогу Міністерству фінансів планувати видатки на кілька місяців уперед. Саме ця практика стала попередником масштабніших багаторічних європейських механізмів, запущених у наступні роки.
У 2024 році, відповідно до вихідної інфографіки, сукупна підтримка України сягнула €79,5 млрд, що стало максимальним показником серед повних календарних років 2022–2025. Із цієї суми €35 млрд становила військова допомога, а €44,5 млрд — фінансова та гуманітарна підтримка, причому американські та європейські донори зберігали порівнянні загальні обсяги участі. У військовій категорії Європа забезпечила €18 млрд проти €16 млрд США, а у фінансовій та гуманітарній американський показник становив €20 млрд проти €19,5 млрд європейської допомоги. Така конфігурація відображала перехідний період, коли Вашингтон ще залишався одним із головних джерел нових пакетів, але ЄС уже формував власну довгострокову архітектуру фінансування.
Стратегічним рішенням стало започаткування у березні 2024 року програми Ukraine Facility, яка передбачала фінансовий пакет до €50 млрд на 2024–2027 роки у формі кредитів, грантів та інвестиційних інструментів. Її особливістю став зв'язок бюджетних виплат із виконанням погоджених реформ, спрямованих на модернізацію державного управління, розвиток економіки та європейську інтеграцію України. Паралельно країни G7 погодили механізм Extraordinary Revenue Acceleration (ERA), орієнтований на мобілізацію приблизно $50 млрд кредитного фінансування, обслуговування якого пов'язане з доходами від іммобілізованих російських суверенних активів. Таким чином, міжнародна підтримка почала переходити від переважно прямих бюджетних грантів і двосторонніх позик до складніших фінансових конструкцій із використанням європейських гарантій та доходів від російських активів.
Принциповий перелом відбувся у 2025 році, коли скорочення нових американських пакетів фактично змусило європейських донорів переглянути масштаби своєї участі. За вихідною діаграмою, європейська підтримка збільшилася з €37,5 млрд у 2024 році до €61 млрд у 2025-му, або приблизно на 63%, тоді як американська скоротилася з €36 млрд до €0,5 млрд. У результаті частка Європи в річному обсязі допомоги за цією методологією перевищила 92%, хоча така пропорція не повинна автоматично переноситися на інші міжнародні статистичні системи. Незалежні дані Kiel Institute підтверджують саму тенденцію, але засвідчують, що європейська компенсація була нерівномірною за видами підтримки та країнами-донорами.
Згідно з Ukraine Support Tracker, зростання нових європейських військових виділень на 67% у 2025 році відносно середньорічного рівня 2022–2024 років не забезпечило повного збереження загального обсягу військової допомоги. З урахуванням різкого скорочення американської участі сукупні нові військові виділення залишилися приблизно на 13% нижчими за середньорічний рівень попередніх трьох років. У фінансовій і гуманітарній категорії загальне зниження було менш значним — близько 5%, що відображало більші можливості європейських інституцій компенсувати втрату американських ресурсів у бюджетному фінансуванні. Таким чином, успіх Європи у заміщенні США був найбільш відчутним у фінансовій сфері, тоді як забезпечення окремими критично важливими видами озброєнь залишалося значно складнішим завданням.
Для українського бюджету така трансформація означає збільшення прогнозованості середньострокового фінансування, але водночас концентрацію ризиків у межах обмеженого кола інституцій. З одного боку, великі європейські кредитні програми дозволяють формувати фінансові плани на кілька років, підтримувати соціальні видатки та зменшувати потребу в екстрених рішеннях. З іншого — у випадку політичних розбіжностей між державами ЄС, затримок із виконанням реформ або зміни умов запозичень наслідки можуть одночасно позначатися на значній частині зовнішнього фінансування України. Саме тому зростання загального обсягу європейських зобов'язань має супроводжуватися диверсифікацією фінансових джерел і накопиченням достатнього запасу ліквідності державного бюджету.
Європейські донори, оборонна промисловість і збереження залежності від США
Зростання ролі Європи супроводжується важливою зміною структури донорської системи: бюджетна допомога дедалі більше концентрується на рівні інституцій ЄС, тоді як військова переважно залежить від рішень окремих держав. За даними Kiel Institute, частка спільних механізмів Євросоюзу в європейських фінансових і гуманітарних виділеннях зросла приблизно з 50% у 2022 році до майже 90% у 2025 році. На рівні ЄС це означає більшу роль колективних фінансових інструментів, які можуть розподіляти навантаження між державами з урахуванням масштабів їхніх економік. Проте у сфері озброєнь аналогічний рівень централізації ще не досягнутий, оскільки постачання залежать від національних запасів, контрактів із виробниками та політичних рішень урядів.
Серед європейських держав провідним донором залишається Німеччина, яка поєднує значні двосторонні військові зобов'язання із внеском у спільні бюджетні механізми Євросоюзу. У дослідженні Європейського парламенту на основі даних Kiel Institute станом на 30 червня 2026 року серед наступних найбільших європейських учасників названо Нідерланди та Данію. Водночас держави Північної Європи й Балтії вирізняються високим рівнем підтримки відносно власного ВВП, що свідчить про істотну різницю між абсолютними сумами допомоги та реальним навантаженням на економіку донора. Для об'єктивного порівняння країн необхідно враховувати обидва показники, оскільки невелика економіка може надавати менше коштів у грошовому вираженні, але витрачати значно більшу частку власних ресурсів.
За даними Kiel Institute, у 2025 році на Північну Європу припадала приблизно третина нових європейських військових виділень, хоча її частка у сукупному ВВП 31 європейського донора становила лише близько 8%. Водночас країни Західної Європи забезпечували приблизно 62% європейської військової підтримки, а частка Південної Європи залишалася порівняно невеликою. Така концентрація створює ризик нерівномірного розподілу витрат і залежності від політичної позиції кількох держав із найбільшими оборонними бюджетами. Якщо навантаження не буде розподілено ширше, довгострокова сталість європейської військової допомоги дедалі більше залежатиме від бюджетних можливостей і виробничих рішень відносно вузького кола країн.
За межами ЄС важливими партнерами України залишаються Велика Британія, Канада, Японія та Норвегія, роль яких суттєво відрізняється за структурою наданої підтримки. За даними дослідницької служби Європейського парламенту, до кінця червня 2026 року сукупна виділена двостороння допомога Канади оцінювалася приблизно у €14,3 млрд, Японії — €12,2 млрд, Норвегії — €11,2 млрд, тоді як Велика Британія зберігала статус одного з головних військових партнерів України. Японія має особливе значення у сфері бюджетного фінансування, відновлення інфраструктури та економічної підтримки, а Норвегія використовує багаторічні державні програми для фінансування оборонних і цивільних потреб. Відмінності між цими моделями означають, що рейтинг донорів за сукупними обсягами не завжди відображає їхній практичний внесок у конкретні потреби української держави.
Окремим фактором залишається технологічна залежність Європи та України від американської оборонної промисловості. Насамперед ідеться про окремі системи протиповітряної оборони, ракети-перехоплювачі, боєприпаси та спеціалізоване обладнання, для яких європейські виробники не завжди мають доступні аналоги в необхідній кількості. Тому збільшення європейських оборонних бюджетів саме по собі не гарантує швидкого зростання фактичних поставок, оскільки виробничі цикли, запаси комплектуючих і виконання контрактів можуть вимагати значного часу. Для України критично важливо, щоб нові європейські фінансові рішення супроводжувалися реалістичними графіками виробництва, закупівель і передачі озброєнь.
Одним із механізмів поєднання європейського фінансування з американською виробничою базою стала програма Prioritised Ukraine Requirements List (PURL), яка дозволяє партнерам закуповувати для України необхідне американське озброєння. Станом на червень 2026 року НАТО повідомляло про зобов'язання союзників профінансувати через цей механізм американське військове обладнання на понад $6 млрд. Водночас у заяві від 17 листопада 2026 року генеральний секретар НАТО Марк Рютте повідомив, що сукупні зобов'язання за PURL та американськими військовими продажами Україні перевищили $10 млрд. Ці показники охоплюють різні дати й дещо різні категорії фінансування, тому їх не слід безпосередньо порівнювати як динаміку однієї незмінної статистичної серії.
У межах PURL європейські та інші країни-партнери забезпечують фінансування, тоді як частина озброєнь надходить зі США або виробляється американськими компаніями. Це означає, що скорочення нової прямої бюджетної допомоги Вашингтона не дорівнює припиненню участі американського оборонно-промислового комплексу в забезпеченні України. За оцінкою Kiel Institute, у першому півріччі 2026 року європейські донори придбали військової допомоги в американських оборонних компаній щонайменше на €3 млрд, що становило близько 30% європейських військових виділень через промислові закупівлі. Таким чином, фінансове лідерство Європи співіснує з істотною трансатлантичною виробничою взаємозалежністю, яку неможливо швидко подолати лише збільшенням асигнувань.
Водночас перехід до масштабніших оборонних закупівель створює можливості для розвитку власного виробництва в Україні та країнах ЄС. Особливо перспективними є спільне виробництво безпілотних систем, боєприпасів, засобів радіоелектронної боротьби, окремих компонентів протиповітряної оборони та обладнання подвійного призначення. З економічного погляду інвестиції у виробничі потужності відрізняються від одноразового придбання готових виробів, оскільки можуть формувати довгострокові технологічні компетенції, нові робочі місця та експортний потенціал після завершення війни. Однак для досягнення такого ефекту необхідні багаторічні замовлення, захист інтелектуальної власності, стабільні ланцюги постачання й достатня передбачуваність державних закупівель.
Міжнародна допомога у 2026 році: нові кредити, бюджетні надходження та методологічні розбіжності
Перші шість місяців 2026 року стали періодом переходу від окремих антикризових пакетів до використання великого європейського кредитного механізму Ukraine Support Loan. За вихідною інфографікою, сукупна міжнародна допомога за січень–червень становила €46 млрд, із яких €40 млрд припадало на Європу, €2 млрд — на США та €4 млрд — на інших донорів. Військова складова оцінювалася у €21 млрд, а фінансова та гуманітарна — у €25 млрд. Однак ці показники потребують особливо обережної інтерпретації через можливі відмінності в обліку багаторічних зобов'язань, дат виділення ресурсів та фактичного перерахування коштів.
Зокрема, в оновленні Ukraine Support Tracker від 13 серпня 2026 року Кільський інститут повідомив про значне збільшення європейських виділень у травні–червні після початку реалізації Ukraine Support Loan. За два місяці європейські інституції виділили майже €11 млрд, включно з €4,3 млрд військової та €6,7 млрд фінансової й гуманітарної допомоги. Водночас середньомісячний обсяг фінансових і гуманітарних виділень у першому півріччі 2026 року, за методологією інституту, був на 41% нижчим, ніж у 2025 році. Цей результат не можна механічно узгодити з вихідною інфографікою без доступу до її первинних даних, тому оцінку €25 млрд слід використовувати лише як показник конкретного зображення, а не як підтверджену міжнародну статистику.
Принципово важливим стало затвердження Європейським союзом кредитного механізму Ukraine Support Loan обсягом €90 млрд на 2026–2027 роки. У структурі програми приблизно €60 млрд передбачено для оборонних закупівель та розвитку оборонно-промислового потенціалу України, а €30 млрд — для бюджетної підтримки й забезпечення макроекономічної стабільності. Рішення про фінансове забезпечення програми ухвалювалися протягом першої половини 2026 року, а 23 квітня Рада ЄС завершила ключові законодавчі процедури та визначила можливість використання до €45 млрд у 2026 році. З економічного погляду це означало формування нового масштабного інструменту, який одночасно підтримує оборону, роботу державних інституцій і здатність України виконувати соціальні зобов'язання.
Перші виплати за Ukraine Support Loan розпочалися в червні 2026 року, коли Європейська комісія перерахувала €3,2 млрд макрофінансової допомоги 25 червня та €3,9 млрд на закупівлю безпілотників 30 червня. Надалі програма охопила додаткові оборонні платежі й бюджетне фінансування, зокрема €4,36 млрд, перерахованих 5 листопада 2026 року, з яких €3,7 млрд припало на макрофінансову допомогу, а €658 млн — на оборонний компонент. Окремі виплати також здійснюються через механізм Ukraine Facility, що пов'язує частину фінансування з виконанням погоджених реформ. Така багаторівнева структура ускладнює статистичний облік, оскільки новий кредитний ресурс може проходити через уже створену програму та відображатися в різних повідомленнях як фінансування відповідних інструментів.
16 листопада 2026 року Рада Європейського союзу схвалила найбільший на той момент окремий платіж Україні в межах Ukraine Facility — майже €8 млрд. Приблизно €5 млрд із цієї суми мають забезпечуватися ресурсами Ukraine Support Loan, доступними у 2026 році, а саме рішення ухвалено після виконання Україною понад 20 передбачених планом реформ. Станом на дату відповідного повідомлення йшлося про схвалення виплати, яка мала надійти згодом, а не про підтверджене повне зарахування всіх коштів на рахунки українського бюджету. Для аналізу міжнародної підтримки це розмежування має принципове значення, оскільки рішення про фінансування та фактичне надходження ресурсів можуть належати до різних звітних періодів.
Не менш важливими є дані Міністерства фінансів України, які відображають безпосередньо бюджетні надходження та потреби держави. На засіданні Української платформи донорів 10 листопада 2026 року міністр фінансів Сергій Марченко повідомив, що з початку року Україна отримала близько $30 млрд міжнародної бюджетної підтримки, а до кінця року очікується надходження ще приблизно $20 млрд погодженого фінансування. Серед джерел підтримки названо ЄС, МВФ, Японію, Канаду, Велику Британію, Швецію, Норвегію, Світовий банк, Банк розвитку Ради Європи та механізм ERA. Ці показники характеризують фінансування державного бюджету, а не повну вартість військової, фінансової та гуманітарної допомоги, тому їх не можна додавати до сум Ukraine Support Tracker або вихідної інфографіки.
Для розуміння фінансової стійкості України важливо розділяти не лише обсяг погоджених ресурсів, а й календар їх надходження. Великий кредит, передбачений на два роки, не може автоматично використовуватися для покриття всіх поточних видатків, якщо його транші залежать від виконання визначених умов або завершення процедур закупівель. Водночас оборонні кошти, спрямовані виробникам озброєнь, не завжди проходять через ті самі бюджетні канали, що фінансування соціальних виплат чи державних установ. Тому оцінка платоспроможності держави має ґрунтуватися на прогнозі фактичних грошових потоків, а не лише на загальній номінальній вартості міжнародних пакетів.
Важливе питання стосується кредитного характеру дедалі більшої частини європейської допомоги. За даними дослідницької служби Європейського парламенту, близько 86% фінансової підтримки України з боку інституцій ЄС у відповідному статистичному охопленні припадало на кредитні інструменти, включно з позиками в межах ERA. Значна частина таких кредитів надається на надзвичайно пільгових умовах, із тривалими відстрочками погашення, покриттям процентних витрат або спеціальними механізмами обслуговування з доходів від іммобілізованих російських активів. Однак економічна природа кредиту відрізняється від гранту, тому аналіз майбутньої боргової стійкості має враховувати не лише обсяг отриманих ресурсів, а й юридичні умови повернення, строки та джерела обслуговування зобов'язань.
Україна отримує важливу перевагу від переходу до передбачуваних європейських кредитних програм, оскільки вони можуть зменшувати необхідність короткострокового екстреного фінансування та підтримувати стабільність державних видатків. Водночас зростає значення виконання структурних реформ, антикорупційних вимог, правил державних закупівель та інших умов, пов'язаних із виплатами. Затримки в реалізації погоджених заходів можуть спричиняти зміщення траншів, навіть якщо партнери не відмовляються від загальних фінансових зобов'язань. Отже, здатність державних органів своєчасно виконувати умови програм стає одним із чинників макроекономічної безпеки нарівні з обсягом міжнародної політичної підтримки.
Чому оголошена допомога не дорівнює фактично отриманим ресурсам
Однією з найсуттєвіших проблем міжнародної статистики підтримки України залишається різниця між політичними обіцянками, юридично оформленими зобов'язаннями, бюджетними асигнуваннями та фактично переданими ресурсами. Різні уряди й дослідницькі організації можуть враховувати одну й ту саму програму на різних етапах її реалізації, що призводить до помітних розбіжностей у підсумкових оцінках. Наприклад, оголошене багаторічне фінансування може бути повністю включене до статистики зобов'язань, хоча його фактичне використання триватиме протягом кількох наступних років. Без розмежування цих стадій міжнародні рейтинги формують хибне уявлення як про поточні фінансові можливості України, так і про реальний внесок окремих донорів.
Військова допомога охоплює широкий перелік операцій, серед яких безпосередня передача озброєнь зі складів, закупівля нової техніки, фінансування виробництва боєприпасів, підготовка військовослужбовців, технічне обслуговування та логістична підтримка. Грошова оцінка такої допомоги залежить від того, чи використовується історична балансова вартість обладнання, ціна його заміни, контрактна вартість нового виробу або спеціальна методика відповідної держави. Внаслідок цього однакові за фізичним обсягом поставки можуть мати різну номінальну вартість у міжнародній статистиці. Для аналізу обороноздатності важливо порівнювати не лише суму поставок, а й фактичну кількість, технічну придатність, строки передачі та наявність ресурсів для подальшої експлуатації.
Фінансова допомога також включає інструменти з різним економічним змістом: гранти, бюджетні кредити, гарантії, макрофінансові програми, кошти міжнародних банків і фінансування через спеціальні механізми ЄС. Не всі вони безпосередньо збільшують доступні уряду грошові залишки, оскільки частина ресурсів може спрямовуватися на закупівлі, інвестиційні проєкти, гарантування ризиків або обслуговування раніше сформованих зобов'язань. Гуманітарна підтримка, своєю чергою, може надаватися у вигляді товарів, послуг, медичного обладнання, продовольства та допомоги людям, які постраждали від війни. Тому загальна вартість міжнародної підтримки є значно ширшим показником, ніж обсяг валютних надходжень до державного бюджету України.
Окремою категорією залишаються видатки європейських країн на українських біженців, які перебувають за межами України. Такі витрати мають велике соціальне й гуманітарне значення, але переважно здійснюються всередині країн, що приймають переміщених осіб, та не є прямим надходженням ресурсів українській державі. Залежно від методології вони можуть включатися до ширших урядових оцінок підтримки України або відображатися окремо від двосторонньої допомоги. Саме ця відмінність нерідко спричиняє суттєві розбіжності між офіційними політичними повідомленнями та незалежними дослідницькими базами.
Показовим є приклад Німеччини, де уряд у 2026 році повідомляв про приблизно €100 млрд сукупної підтримки України з урахуванням уже наданих коштів і майбутніх зобов'язань. У дослідженні Kiel Institute, опублікованому 8 жовтня 2026 року, зазначено, що близько €35,9 млрд із цієї суми припадало переважно на витрати всередині Німеччини, зокрема на допомогу українським біженцям, а ще €22 млрд становили майбутні зобов'язання у сфері військової підтримки. Дослідники класифікували приблизно €41,7 млрд як двосторонню допомогу Україні, що вже була надана або передбачена в поточних бюджетних періодах, на відміну від внутрішніх витрат і майбутніх обіцянок. Цей приклад не применшує значення німецької підтримки, але демонструє, наскільки сильно результат міжнародного порівняння залежить від визначення самого поняття допомоги.
Для формування об'єктивної системи оцінювання Experts Club пропонує використовувати щонайменше чотири послідовні стадії: політично оголошену підтримку, юридично оформлене зобов'язання, бюджетне чи контрактне виділення ресурсів і фактичну передачу коштів або майна. Окремо необхідно розмежовувати безповоротні гранти, пільгові кредити, оборонні поставки та витрати донорів на території власних держав. Такий підхід дозволить уникнути подвійного рахунку, зокрема коли ресурси одного європейського кредитного механізму одночасно відображаються у звітності кількох програм. Він також дасть змогу зрозуміти, які обсяги допомоги вже доступні Україні, а які залежать від майбутніх рішень, виконання умов або виробничих можливостей постачальників.
З економічного погляду ця методологічна відмінність безпосередньо впливає на оцінку зовнішньої стійкості України. Наявність великого обсягу довгострокових зобов'язань партнерів знижує стратегічну невизначеність, але не виключає тимчасових касових розривів, якщо виплати надходять нерівномірно. Аналогічно оголошені оборонні контракти можуть підтримувати майбутню обороноздатність, проте не вирішувати негайної потреби у конкретному озброєнні. Отже, міжнародну допомогу доцільно аналізувати одночасно в трьох вимірах — загальна вартість зобов'язань, календар фактичного виконання та практичний ефект для економіки й оборони України.
Фінансування 2027 року: додаткові €45 млрд від Єврокомісії та ризики бюджетного дефіциту
Підготовка України до 2027 року відбувається в умовах збереження високих потреб у зовнішньому фінансуванні, спричинених тривалістю війни, оборонними видатками та необхідністю підтримувати роботу державних інституцій. За базовим сценарієм МВФ, який передбачає продовження повномасштабної війни протягом 2027 року, потреба України у зовнішньому бюджетному фінансуванні становить $52,6 млрд. За повідомленням Міністерства фінансів від 10 листопада 2026 року, приблизно $32,6 млрд цієї суми на той момент ще не були забезпечені підтвердженими джерелами. Це означає, що навіть за наявності масштабних європейських програм питання своєчасного закриття фінансового розриву залишається одним із головних ризиків для економічної стабільності.
18 листопада 2026 року Європейська комісія представила законодавчі пропозиції щодо надання Україні до €45 млрд додаткової фінансової підтримки у 2027 році. Передбачається, що до €25 млрд може бути спрямовано на військові потреби, а до €20 млрд — на загальну бюджетну підтримку, причому фінансування має здійснюватися у формі кредиту з обмеженим регресом. За запропонованою моделлю Україна повинна буде повертати основну суму такого кредиту лише після отримання репарацій від Росії, що суттєво відрізняє цей механізм від звичайного ринкового запозичення. Водночас станом на 19 листопада йдеться саме про пропозицію Єврокомісії, яка ще потребує розгляду та затвердження відповідно до законодавчих процедур Європейського союзу.
Новий пакет має доповнити раніше погоджений Ukraine Support Loan обсягом €90 млрд на 2026–2027 роки, з якого €45 млрд передбачено для використання у 2027 році. Таким чином, у разі остаточного затвердження додаткової ініціативи загальний номінальний обсяг двох європейських механізмів, доступних для 2027 року, може досягти €90 млрд. Проте цю суму не можна ототожнювати з безумовно гарантованими грошовими надходженнями в одному календарному році, оскільки частина ресурсів призначена для оборонних закупівель, частина — для бюджету, а фактичні виплати залежать від процедур і погоджених умов. Крім того, необхідно уникати подвійного рахунку коштів, що реалізуються через Ukraine Facility та інші вже чинні інструменти.
Європейська комісія оцінює додатковий дефіцит фінансування України на 2027 рік приблизно у €70 млрд і пропонує покрити близько двох третин цієї потреби новим пакетом. Така оцінка відрізняється від наведених Міністерством фінансів $52,6 млрд передусім через різний обсяг врахованих потреб: український бюджетний показник зосереджений на зовнішньому фінансуванні державних видатків, тоді як європейська оцінка охоплює ширші потреби оборони та економічної підтримки. Тому пряме зіставлення цих величин без урахування структури фінансування може створювати помилкове враження про надлишок або нестачу міжнародних ресурсів. Для повноцінного прогнозу необхідно окремо зіставляти бюджетні, оборонні та інвестиційні компоненти, а також строки їх використання.
Важливою особливістю нової ініціативи Єврокомісії є прагнення залучити додаткових партнерів і розширити механізми фінансування із застосуванням доходів від іммобілізованих російських суверенних активів. Запропоновані зміни також передбачають можливість додаткового кредитування через європейські інструменти за участю гарантій окремих третіх країн. Для України це створює перспективу диверсифікації джерел фінансування без повного перенесення відповідного навантаження на власний бюджет. Однак юридична та політична складність механізмів, пов'язаних із російськими активами, вимагає окремої оцінки їхньої стабільності, можливостей практичного застосування та потенційних затримок.
На думку Experts Club, найбільш суттєвим ризиком 2027 року буде не обов'язково недостатність сукупно оголошених пакетів, а можливий розрив між політичним погодженням програм і фактичним календарем їх реалізації. Навіть за наявності багаторічних кредитних зобов'язань державний бюджет повинен фінансувати соціальні виплати, освіту, охорону здоров'я, державне управління та інші потреби за визначеним графіком. Затримка надходжень може вимагати тимчасового залучення внутрішніх ресурсів, зміни пріоритетів видатків або використання короткострокових механізмів управління ліквідністю. Відповідно, фінансова стратегія України має передбачати не лише базовий сценарій своєчасного надходження допомоги, а й стресові варіанти затримки одного чи кількох великих траншів.
Додатковим обмеженням залишається висока концентрація фінансування в межах Європейського союзу, рішення якого залежать від складних політичних і бюджетних процедур. Хоча інституціоналізація допомоги підвищує її довгострокову передбачуваність, погодження нових механізмів може потребувати компромісів між державами-членами щодо джерел гарантування, боргових зобов'язань та умов використання коштів. Для України це означає необхідність постійної дипломатичної й технічної роботи з європейськими інституціями, а також своєчасного виконання реформ, які є умовами бюджетної підтримки. Ефективність державного управління та передбачуваність законодавчих змін у такій системі безпосередньо впливають на доступ до зовнішніх фінансових ресурсів.
Економічні наслідки нової моделі допомоги та прогнози Experts Club
Перехід до європейської моделі фінансування створює для України кілька стратегічних переваг, насамперед пов'язаних із масштабами ресурсів і можливістю довгострокового бюджетного планування. Багаторічні програми дозволяють зменшувати невизначеність щодо фінансування державних функцій, підтримувати макроекономічну стабільність і формувати більш послідовну політику відновлення. На відміну від одноразових двосторонніх пакетів, такі механізми можуть поєднувати пряме бюджетне фінансування, інвестиційні гарантії, програми реформ і оборонні закупівлі. Водночас максимальний ефект можливий лише за умови узгодження фінансових рішень із реальною спроможністю українських органів влади та підприємств ефективно використовувати надані ресурси.
Другий важливий наслідок полягає в поступовій інтеграції України до європейського економічного та оборонно-промислового простору. Масштабні закупівлі озброєнь, підтримка українських виробників і спільні інвестиційні проєкти можуть створювати довгострокові виробничі зв'язки між українськими та європейськими компаніями. Це особливо важливо в умовах, коли частина міжнародної військової допомоги переходить від передачі готового обладнання до фінансування нового виробництва. За сприятливих умов така модель здатна підтримувати технологічне оновлення, збільшення зайнятості та формування нових напрямків промислового експорту.
Третій економічний ефект пов'язаний із підвищенням ролі інституційних реформ у міжнародному фінансуванні. Підтримка через Ukraine Facility та інші європейські механізми дедалі тісніше пов'язується з реформуванням судової системи, антикорупційною політикою, державним управлінням, фінансовими ринками та адаптацією законодавства до стандартів ЄС. Для України це створює додаткові стимули до модернізації інституцій, але водночас означає, що затримки внутрішніх реформ можуть перетворюватися на фінансові ризики. Таким чином, економічна стійкість держави дедалі сильніше залежить від якості координації між урядом, парламентом, міжнародними партнерами та відповідальними за виконання програм установами.
Разом із перевагами нова модель має низку обмежень, зокрема зростання кредитної складової, політичну залежність від європейських рішень і неповне заміщення американських оборонних технологій. Навіть надзвичайно пільгові кредити вимагають юридичного управління борговими зобов'язаннями та моніторингу умов їхнього погашення, особливо у випадку зміни міжнародної політичної ситуації. Концентрація фінансування також підвищує чутливість України до можливих змін у бюджетній політиці великих держав ЄС або затримок у затвердженні спільних програм. Тому довгострокова стратегія має поєднувати європейську інтеграцію з підтриманням ширшої коаліції донорів, включно зі США, Великою Британією, Канадою, Японією та міжнародними фінансовими організаціями.
За оцінкою Experts Club, у 2027 році розвиток міжнародної підтримки визначатиметься насамперед здатністю ЄС забезпечити своєчасні виплати за вже погодженими програмами та завершити законодавче оформлення додаткового пакета на €45 млрд. Якщо ці рішення реалізовуватимуться відповідно до графіка, Україна отримає можливість планувати бюджетні й частину оборонних видатків на більш тривалий період. Якщо ж затвердження нових програм затягнеться або виплати залежатимуть від невиконаних умов, зросте потреба в додаткових короткострокових фінансових рішеннях. У цьому випадку номінальний обсяг міжнародних зобов'язань може залишатися значним, але їхній практичний ефект для бюджетної стабільності буде нижчим.
Другим визначальним фактором залишатиметься політика США та їхня участь у забезпеченні України критично важливими озброєннями. Навіть за обмеженої прямої бюджетної підтримки американська оборонна промисловість зберігає значний вплив через PURL, військові продажі та виконання замовлень союзників. Тому можливі зміни експортних дозволів, виробничих графіків або політичних умов закупівель можуть безпосередньо впливати на оборонні можливості України. Паралельно європейські країни намагатимуться розширювати власні виробничі потужності, але технологічне заміщення окремих американських систем потребуватиме часу, інвестицій і довгострокового промислового планування.
Третім фактором стане розвиток спільного виробництва озброєнь в Україні та Європі, що здатне поступово змінити структуру оборонної допомоги. Частина коштів, які раніше використовувалися для закупівлі готової продукції, може спрямовуватися на нові підприємства, модернізацію існуючих виробництв, локалізацію комплектуючих і розроблення технологій. Четвертим фактором буде практичне використання доходів від іммобілізованих російських активів та можливість створення додаткових механізмів забезпечення міжнародних кредитів. П'ятим — стан української економіки, насамперед тривалість війни, масштаби пошкоджень енергетичної інфраструктури, податкові надходження, експортні можливості та потреби державного бюджету.
У базовому сценарії регулярне надходження міжнародної допомоги дозволить Україні підтримувати функціонування державних інституцій, фінансувати пріоритетні цивільні видатки та планувати частину оборонних закупівель на кілька років уперед. У сценарії затримок зовнішнього фінансування зростатиме необхідність оперативного перегляду бюджетних пріоритетів, розширення внутрішніх джерел ресурсів і посилення координації з міжнародними фінансовими установами. За негативного сценарію, який поєднуватиме затримки нових європейських рішень, обмеження американських постачань і погіршення внутрішньої економічної ситуації, фінансовий тиск на бюджет може істотно зрости. При цьому ймовірність кожного сценарію залежатиме не лише від обсягу міжнародних політичних заяв, а й від конкретних строків затвердження фінансування та виконання оборонних контрактів.
Для оцінювання результативності міжнародної допомоги Experts Club пропонує використовувати комплексні показники, що поєднують фінансовий, оборонний та економічний виміри. До них мають належати обсяг фактично отриманих бюджетних коштів, частка грантів і кредитів, своєчасність траншів, кількість та вартість поставленого озброєння, виконання виробничих контрактів і вплив міжнародного фінансування на макроекономічну стабільність. Не менш важливо оцінювати, яка частина підтримки спрямовується на створення довгострокових економічних можливостей, зокрема інвестиції в оборонну промисловість, інфраструктуру та розвиток українських технологій. Такий підхід дозволить перейти від формального порівняння сум міжнародної допомоги до аналізу її реальної ефективності для держави.
Висновки Experts Club
За 2022–2026 роки система міжнародної допомоги Україні пройшла шлях від екстреної підтримки зі значною американською участю до моделі, у якій центральну фінансову роль відіграють європейські держави та інституції Європейського союзу. Найпомітніший перелом відбувся у 2025 році, коли Європа суттєво збільшила нові військові, фінансові та гуманітарні виділення на тлі різкого скорочення відповідних американських пакетів. Водночас порівняння різних статистичних систем показує, що сукупні оголошені суми не завжди відповідають фактично наданим ресурсам, а зміна структури донорів має оцінюватися окремо для бюджету, оборонних закупівель і гуманітарної підтримки. Саме розмежування цих категорій дозволяє об'єктивно визначати, наскільки міжнародна допомога покриває поточні та майбутні потреби України.
Зростання європейського фінансового лідерства не означає повного заміщення США, оскільки американські виробники зберігають важливі позиції у постачанні окремих систем озброєнь, боєприпасів і критично необхідного військового обладнання. Водночас значення багаторічних кредитних програм, спільних оборонних закупівель і механізмів використання доходів від іммобілізованих російських активів продовжуватиме зростати. Для України це створює можливість стабілізувати зовнішнє фінансування, посилити інтеграцію з європейською економікою та розширити власні виробничі потужності. Однак ці переваги супроводжуватимуться ризиками концентрації донорських ресурсів, затримок виплат і залежності від політичних та інституційних рішень партнерів.
На думку Experts Club, головним критерієм ефективності міжнародної підтримки України у 2027 році має стати не номінальний обсяг оголошених пакетів, а здатність партнерів забезпечити своєчасне надходження фінансування, виконання контрактів і фактичне постачання озброєнь. Важливим також буде перетворення частини міжнародних коштів на довгострокову економічну стійкість через розвиток промисловості, відновлення інфраструктури та підвищення якості державного управління. За цих умов міжнародна допомога залишатиметься не лише механізмом покриття поточного бюджетного дефіциту й оборонних потреб, а й одним із ключових інструментів структурної трансформації української економіки. Подальші результати визначатимуться поєднанням фінансових можливостей союзників, їхньої політичної готовності, оборонно-промислового потенціалу та здатності України ефективно використовувати отримані ресурси.
Методологія та джерела. Дослідження підготовлено станом на 19 листопада 2026 року. Показники вихідної порівняльної інфографіки наведено окремо від статистики незалежних міжнародних організацій, оскільки її первинна методологія, повний перелік донорів і правила обліку зобов'язань не встановлені. Під час аналізу розмежовано політичні обіцянки, нові виділення, багаторічні кредитні програми, фактичні бюджетні надходження та оборонні поставки, а також враховано відмінності між статистичними періодами й класифікацією підтримки.
Основні відкриті джерела: Kiel Institute — Ukraine Support Tracker; Kiel Institute — підсумки 2025 року, 11 лютого 2026 року; Kiel Institute — огляд першого півріччя 2026 року; Kiel Institute — аналіз німецької допомоги, 8 жовтня 2026 року; Європейська комісія — Ukraine Support Loan; Рада ЄС — рішення від 16 листопада 2026 року; Європейська комісія — пропозиція додаткових €45 млрд на 2027 рік; Міністерство фінансів України — засідання платформи донорів 10 листопада 2026 року; НАТО — міжнародні військові закупівлі, 17 листопада 2026 року; Дослідницька служба Європейського парламенту — State of Play: EU Support to Ukraine.