Швейцарія залишається найбільшим утримувачем офіційних міжнародних резервних активів у широкій європейській вибірці. Однак після виключення іммобілізованої частини резервів Росії друге місце переходить до Німеччини, тоді як РФ опускається на третю позицію. Україна з резервами близько $51,2 млрд посідає 20-те місце з урахуванням Казахстану або 19-те — без нього.
Рейтинг побудовано за останніми даними, доступними станом на 20 серпня 2026 року. Він охоплює офіційні резервні активи за методологією МВФ IRFCL: іноземну валюту, монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервну позицію в МВФ та інші активи, які відповідають критеріям міжнародних резервів. Ширші балансові активи центральних банків і сукупний резервний показник Європейського центрального банку не враховувалися.
Порівняння має низку методологічних обмежень, оскільки центральні банки публікують статистику з різною періодичністю, тому в одному оперативному зрізі поєднуються щотижневі, місячні та, для частини невеликих країн, вторинні оцінки. Частина показників безпосередньо номінована в доларах, інші потребують перерахунку з євро або національних валют. Динаміка доларової вартості резервів також може відображати зміну валютних курсів і цін на золото, а не лише рішення центрального банку щодо придбання чи продажу активів.
«Абсолютний обсяг міжнародних резервів не можна механічно ототожнювати з економічною силою держави. Для коректної оцінки потрібно враховувати покриття імпорту, короткостроковий зовнішній борг, валютну структуру портфеля та реальну ліквідність активів. Великий номінальний показник може створювати хибне відчуття безпеки, якщо значна частина коштів недоступна або обтяжена обмеженнями. Тому такий рейтинг має бути відправною точкою для аналізу, а не його остаточним результатом», – підкреслив економіст і засновник інформаційно-аналітичного центру Experts Club Максим Уракін.
Лідерство Швейцарії не викликає сумніву, однак її показник потребує уточнення. На 30 червня 2026 року стандартизований обсяг офіційних резервних активів Швейцарського національного банку становив $1,0877 трлн. Початкова оцінка $1,1205 трлн була отримана зі ширших балансових позицій SNB, які не тотожні міжнародним резервам у розумінні МВФ.
Німеччина, враховуючи фактичну заморозку частини російських резервів, виходить на друге місце з показником у $539,77 млрд. Значну частину її резервної позиції, як і в інших великих країнах єврозони, формує монетарне золото. Висока доларова вартість такого портфеля частково відображає його ринкову переоцінку, тому зростання резервів не завжди означає фактичне надходження нових активів.
Окремої уваги потребує показник Росії. Банк Росії повідомляв про $755,6 млрд валових міжнародних резервів на 14 серпня 2026 року. Водночас у власному звіті за 2025 рік регулятор спочатку наводить загальний обсяг резервів, а далі прямо визнає, що частина його валютних активів залишається замороженою. Це дає підстави зробити висновок, що заблоковані активи не були вилучені з валового статистичного показника.
Така практика не відповідає економічній логіці резервів. Пункт 6.110 методології BPM6 МВФ передбачає, що активи, доступ до яких заблоковано іноземною юрисдикцією, мають бути перекласифіковані, оскільки ними неможливо скористатися для валютних інтервенцій або фінансування платіжного балансу.
Тому для рейтингу використано робочу поправку на приблизно $285 млрд іммобілізованих російських суверенних активів у юрисдикціях ЄС та інших країн G7. Цю оцінку наводило Міністерство закордонних справ Великої Британії, а в березні 2026 року її повторив британський посол у Москві. Після віднімання цієї суми показник Росії зменшується з $755,6 млрд до приблизно $470,6 млрд, або на 37,7%. Водночас юридично ці російські активи не конфісковані, адже право власності на основну суму зберігається, але можливість управління нею заблокована.
«Ситуація з російськими резервами демонструє принципову різницю між юридичним володінням активом і реальною можливістю ним скористатися. Формально центральний банк може продовжувати обліковувати заблоковані кошти на своєму балансі, але вони не виконують основної функції міжнародних резервів — не можуть бути оперативно спрямовані на інтервенції або зовнішні платежі», – зазначив Максим Уракін.
Після першої трійки розташовуються Італія з $414,52 млрд і Франція з $404,02 млрд. Польща має майже $295 млрд і помітно випереджає Велику Британію, валові резерви якої на кінець липня становили $220,13 млрд. Туреччина й Чехія формують наступну близьку пару — відповідно $183,50 млрд і $181,05 млрд.
Місце | Країна | Показник для рейтингу, $ млрд | Дата | Джерело |
|---|
1 | Швейцарія | 1 087,68 | 30.06.2026 | SNB |
2 | Німеччина | 539,77 | 31.07.2026 | ECB RAS |
3 | Росія* | ≈470,60 | 31.07.2026 | FCDO |
4 | Італія | 414,52 | 31.07.2026 | ECB RAS |
5 | Франція | 404,02 | 31.07.2026 | ECB RAS |
6 | Польща | 294,95 | 31.07.2026 | NBP |
7 | Велика Британія | 220,13 | 31.07.2026 | HM Treasury |
8 | Туреччина | 183,50 | 14.08.2026 | CBRT |
9 | Чехія | 181,05 | 31.07.2026 | CNB |
10 | Іспанія | 123,78 | 31.07.2026 | ECB RAS |
11 | Нідерланди | 113,80 | 31.07.2026 | ECB RAS |
12 | Данія | 108,11 | 30.06.2026 | ECB RAS |
13 | Норвегія | 90,69 | 31.07.2026 | Statistics Norway |
14 | Румунія | 86,12 | 31.07.2026 | ECB RAS |
15 | Швеція | 75,91 | 15.08.2026 | Riksbank |
16 | Угорщина | 74,11 | 31.07.2026 | MNB |
17 | Казахстан** | 63,72 | 31.07.2026 | Національний банк Казахстану |
18 | Португалія | 63,12 | 31.07.2026 | ECB RAS |
19 | Бельгія | 53,98 | 31.07.2026 | ECB RAS |
20 | Україна | 51,205 | 31.07.2026 | НБУ |
21 | Австрія | 50,99 | 31.07.2026 | ECB RAS |
22 | Сербія | 35,03 | 31.07.2026 | Національний банк Сербії |
23 | Греція | 22,37 | 31.07.2026 | ECB RAS |
24 | Фінляндія | 22,07 | 31.07.2026 | ECB RAS |
25 | Словаччина | 18,43 | 31.07.2026 | ECB RAS |
26 | Білорусь | ≈15,2 | ≈03.2026 | OMFIF |
27 | Азербайджан | ≈14,5 | ≈03.2026 | OMFIF, ЦБ Азербайджану |
28 | Ірландія | 13,65 | 31.07.2026 | ECB RAS |
29 | Боснія і Герцеговина | ≈9,3 | ≈03.2026 | OMFIF |
30 | Албанія | ≈8,7 | ≈03.2026 | OMFIF, Банк Албанії |
31 | Болгарія | 8,34 | 31.07.2026 | ECB RAS |
32 | Ісландія | ≈7,6 | ≈03.2026 | OMFIF, ЦБ Ісландії |
33 | Грузія | 7,53 | 31.07.2026 | Національний банк Грузії |
34 | Литва | 7,14 | 31.07.2026 | ECB RAS |
35 | Латвія | 6,05 | 31.07.2026 | ECB RAS |
36 | Північна Македонія | ≈6,0 | ≈03.2026 | OMFIF |
37 | Молдова | 5,97 | 31.07.2026 | Національний банк Молдови |
38 | Вірменія | ≈5,5 | ≈03.2026 | OMFIF, ЦБ Вірменії |
39 | Хорватія | 3,68 | 31.07.2026 | ECB RAS |
40 | Словенія | 3,55 | 31.07.2026 | ECB RAS |
41 | Люксембург | 3,03 | 31.07.2026 | ECB RAS |
42 | Кіпр | 2,82 | 31.07.2026 | ECB RAS |
43 | Естонія | 2,33 | 31.07.2026 | ECB RAS |
44 | Чорногорія | ≈2,2 | ≈03.2026 | OMFIF, ЦБ Чорногорії |
45 | Мальта | 1,68 | 31.07.2026 | ECB RAS |
46 | Косово*** | ≈1,5 | ≈03.2026 | OMFIF, ЦБ Косова |
47 | Сан-Марино | ≈0,8 | ≈03.2026 | OMFIF |
* Для Росії наведено скориговану оцінку після виключення приблизно $285 млрд іммобілізованих активів. Офіційний валовий показник Банку Росії становить $755,6 млрд.
** Казахстан включено як трансконтинентальну державу. Активи Національного фонду Казахстану не входять до зазначених $63,72 млрд.
*** Косово є частково визнаною державою та не входить до складу ООН. Його незалежність, зокрема, не визнають п’ять держав ЄС — Іспанія, Кіпр, Греція, Румунія та Словаччина. Включення Косова до таблиці має виключно статистичну мету й не означає позиції щодо його міжнародно-правового статусу. Довідка Європейського парламенту.
Значення зі знаком «≈» переважно походять із OMFIF Global Public Investor 2026 і мають статус вторинних оцінок. Для Данії, Норвегії, Румунії, Сербії та Молдови застосовано перерахунок у долари за офіційними або референтними валютними курсами. Це робить таблицю корисною як оперативний орієнтир, але не перетворює її на статистично однорідний рейтинг на одну дату.
Україна на 1 серпня 2026 року мала $51,205 млрд міжнародних резервів. У широкій вибірці це 20-те місце — між Бельгією з $53,98 млрд та Австрією з $50,99 млрд. Без Казахстану Україна піднімається на 19-ту позицію. Попередній висновок про 21-ше або 20-те місце виник через використання застарілих травневих показників Бельгії та Австрії.
У липні обсяг українських резервів майже не змінився: він скоротився з $51,27328 млрд на 1 липня до $51,20536 млрд на 1 серпня. Зниження становило $67,92 млн, або 0,13%. Водночас від історичного максимуму $57,674 млрд, зафіксованого 1 лютого, резерви зменшилися на $6,46864 млрд, або на 11,22%. Твердження про скорочення «на $6,1 млрд від піку» було неточним: приблизно така різниця виникає при порівнянні серпневого показника з кінцем 2025 року, а не з лютневим максимумом.
«Резерви на рівні $51,2 млрд залишаються значним валютним буфером і дають Національному банку можливість згладжувати надмірні коливання курсу та забезпечувати критичні зовнішні платежі. Водночас сам абсолютний показник не повинен створювати враження повної захищеності. Валютний ринок України залишається структурно дефіцитним, а стійкість резервів залежить від ритмічності міжнародного фінансування, обсягів інтервенцій НБУ, боргових виплат та здатності економіки нарощувати експортну виручку. Тому головне питання полягає у тому, наскільки стабільними є джерела їх поповнення», – наголосив Максим Уракін.
Місце країни в абсолютному рейтингу резервів не є самостійною оцінкою її фінансової стійкості. Велика економіка закономірно потребує більшого валютного буфера, тоді як менша країна може мати порівняно невеликий резервний портфель, але краще співвідношення резервів до імпорту й зовнішнього боргу. Для Великої Британії важливо розрізняти валові та чисті резерви. Для Росії визначальною є доступність активів. Для країн єврозони національні резерви функціонують у межах Євросистеми й не є повністю автономними валютними фондами.
«Накопичення резервів саме по собі не усуває структурних дисбалансів економіки. Якщо імпорт тривалий час значно перевищує експорт, бюджет залежить від зовнішнього фінансування, а виробничий та інвестиційний потенціал не розширюється, резерви виконують переважно стабілізаційну функцію. Вони дають державі час і знижують ризик різкого валютного шоку, але не замінюють інвестицій у переробку, енергетику, логістику та експортні виробництва. Без таких змін макрофінансова стійкість і надалі значною мірою залежатиме від зовнішньої підтримки», – підсумував Максим Уракін.
Для України визначальними залишаються покриття майбутнього імпорту, співвідношення резервів із короткостроковим зовнішнім боргом, графік надходження міжнародної допомоги, обсяги валютних інтервенцій і майбутні державні платежі. Тому 20-те місце в розширеній європейській вибірці описує абсолютний масштаб резервного портфеля, але не дає остаточної відповіді щодо його достатності.